ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4320/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: Приватне акціонерне товариство "Тисагаз", представник - Мучичка М.Ю.,

відповідача: Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Тисагаз" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 квітня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 квітня 2014 року.

Публічне акціонерне товариство "Тисагаз" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000045220 від 27 вересня 2013 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Ужгородською об'єднаною державної податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (надалі - відповідач Ужгородська ОДПІ) було проведено позапланова виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Тисагаз" (надалі - позивач ПАТ "Тисагаз"). Наслідком даної перевірки став Акт від 13.09.2013 року за № 383/22-0/22091121 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Тисагаз" з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "УНІТЕК" та правомірності відображення сум у складі витрат по операціях із зазначеним контрагентом за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000045220 від 27 вересня 2013 року, яким встановлено порушення п. 2.1,п. 2.2,п. 2.4,п. 2.15,п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та відповідно до п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового та зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 66906,00 грн. (за основним платежем - 53525 грн., за штрафними санкціями - 13381 грн.).

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення № 000045220 від 27 вересня 2013 року прийняте відповідачем всупереч чинного законодавства, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, податковий кредит позивача на загальну суму 53525 грн., який сплачений по договорам поставки обладнання з ТОВ "УНІТЕК" від 13.09.2012 р. № 017 та № 018 повністю підтверджений документами, які вимагаються п. 198.6. Податкового Кодексу України, а саме - податковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, враховуючи матеріали справи просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, наведених у запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Додатково зазначив, що у позивача відсутні бухгалтерські та первинні документи, що могли б свідчити про фактичне здійснення господарських операцій.

Допитаний як свідок - технічний директор ПАТ "Тисагаз" ОСОБА_4 пояснив, що облік газу не може бути здійснено без обладнання, яке було закуплено позивачем від ТОВ "УНІТЕК". Роботи по монтажу вказаного обладнання були проведені відповідно до проекту реконструкції пункту змішування газу, в т.ч. був проведений монтаж компресорної установки. Також свідок зазначив, що обладнання поставлялося виконавцю монтажних робіт. Монтажні та зварювальні роботи з реконструкції газового вузла Русько- Комарівського родовища проводилися ТОВ "Рембудсурвіс - Газ" на замовлення ПАТ "Тисагаз". Робота газового вузла Русько- Комарівського родовища була відновлена тільки після монтажу придбаного обладнання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Ужгородською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Тисагаз". Наслідком даної перевірки став Акт від 13.09.2013 року за № 383/22-0/22091121 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Тисагаз" з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "УНІТЕК" та правомірності відображення сум у складі витрат по операціях із зазначеним контрагентом за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

На підставі Акту перевірки від 13.09.2013 року за № 383/22-0/22091121 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000045220 від 27 вересня 2013 року, яким встановлено порушення п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та відповідно до ст. 198 п. 198.3, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового та зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 66906,00 грн. (за основним платежем - 53525 грн., за штрафними санкціями - 13381 грн.), в т.ч. по деклараціях: за вересень 2012 року - 31300,00 грн. та за жовтень 2012 року - 22225,00 грн.

При цьому, зменшення податкового кредиту на загальну суму 53525 грн. обгрунтоване безпідставністю віднесення Позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум сплачених по договорам поставки обладнання з ТОВ "УНІТЕК" від 13.09.2012 р. № 017 та № 018 (а.с.58,61).

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та подано скаргу від 04.10.2013 року за вих. № 344 на податкове повідомлення - рішення № 000045220 від 27 вересня 2013 року. Рішенням про результати розгляду скарги від 25.10.2013 р. № 903/10/07-16-10-05-44 Головним управління Міндоходів у Закарпатській області податкове повідомлення рішення від 27.09.2013 року №0000452200 - залишено без змін, а скаргу ПАТ "Тисагаз" від 04.10.2013 року № 344 - без задоволення (а.с.50-55).

Позивач не погодився з винесеним податковим повідомленням - рішенням № 000045220 від 27 вересня 2013 року, яким останньому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 66906,00 грн. (за основним платежем - 53525 грн., за штрафними санкціями - 13381 грн.), оскільки вважає, що податкове повідомлення рішення прийняте на підставі Акту, висновки якого з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "УНІТЕК" та правомірності відображення сум у складі витрат по операціях із зазначеним контрагентом за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між Позивачем ПАТ "Тисагаз" та ТОВ "УНІТЕК" було укладено Договори поставки обладнання за № 017 та за № 018 від 13.09.2012 р. (а.с.58-62). При здійснені перевірки позивач надав відповідачу:

- видаткову накладну від 26.10.2012 р. № РН0000518 на суму ПДВ 21673,67 грн. та

- видаткову накладну від 26.10.2012 р. № РН0000519 на суму ПДВ 30503,20 грн. (а.с.64,65);

- платіжне доручення від 13.09.2012 р. №812 на суму 78000,00 грн.,

- платіжне доручення від 13.09.2012 р. №813 на суму 109800,00 грн.,

- платіжне доручення від 19.10.2012 р. №940 на суму 52042,00 грн.,

- платіжне доручення від 31.10.2012 р. №990 на суму 73219,20 грн. (а.с.66-69).

п. 198.6. Податкового Кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вищевказана норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки ті суми податку на додану вартість, які взагалі не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, або якщо ці документи оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

ТОВ "УНІТЕК" в свою чергу, у відповідності до п.2.4 Договору поставки обладнання за № 017 від 13.09.2012 року у зв'язку з придбанням обладнання видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні, які в подальшому були надані для перевірки, а саме:

- податкова накладна від 13.09.2012р. №483 на суму ПДВ- 18300 грн.;

- податкова накладна від 13.09.2012 р. № 484 на суму ПДВ- 13000 грн.;

- податкова накладна від 19.10.2012 р. №601суму ПДВ - 8673,67 грн.;

- податкова накладна від 26.10.2012 р. №621 на суму ПДВ - 12203,2 грн.;

- податкова накладна від 31.10.2012 р. №640 на ПДВ- 1348 грн. (а.с.70-74).

Зауважень щодо порушення вимог податкового законодавства щодо оформлення вказаних вище податкових накладних відповідачем в Акті відображено не було. Відповідно, Позивачем виконано вимогу п. 198.6. Податкового Кодексу України.

Крім того, відповідачем факт сплати позивачем сум ПДВ у ціні придбаного у ТОВ "УНІТЕК" обладнання не заперечений, а господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача, що підтверджується поданою податковою декларацією з податку на додану вартість.

Відповідачем було зазначено, що у зв'язку з тим, що у позивача відсутнє документальне підтвердження перебування уповноважених осіб ПАТ "Тисагаз" у м. Івано - Франківськ для підписання договорів на постачання; відсутні довіреності на отримання ТМЦ від постачальника; відсутні ТТН, що підтверджують фактичне переміщення обладнання від складу ТОВ "УНІТЕК" до покупця; відсутні акти приймання - передачі обладнання в пункті його поставки - Русько - Комарівського УП пункту газу; відсутні паспорти та технічні характеристики на обладнання (а.с.26), то і відсутні підстави для формування податкового кредиту.(а.с.29)

Однак, документи, на які посилається відповідач (а.с.26), не вимагаються ПК України для виникнення права на віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням обладнання за вказаними вище договорами поставки, до податкового кредиту Позивача. Крім того, судом було з'ясовано, що паспорти та технічні характеристики на обладнання містяться в матеріалах справи. (а.с.114-127). Також судом було з'ясовано, що відповідно до п. 2.3. договорів поставки від 13.09.2012 р. № 017 та № 018, передача обладнання була оформлена шляхом підписання видаткових накладних, а підписані сторонами договора поставки обладнання не передбачали оформлення актів приймання - передачі.

Зі змісту видаткових накладних від 26.10.2012 р. № РН0000518 на суму ПДВ 21673,67 грн. та від 26.10.2012 р № РН0000519 на суму ПДВ 30503,20 грн., вбачається, що ТОВ "УНІТЕК" передало, а Позивач отримав ТМЦ із зазначенням їх назви, одиниць виміру, кількості та ціни. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Достовірність даних видаткових накладних в ході документальної перевірки спростована не була, а їх форма не викликала зауважень з боку Відповідача. ( а.с.64-65)

Відповідачем зазначено, що при здійсненні перевірки позивачем не було надано довіреностей на прийом-передачу товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "УНІТЕК", що в свою чергу не свідчить про реальність господарської операції.

Суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки відповідно до п. 13. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318) довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску ТМЦ. Ця обставина виключає можливість наявності у Позивача таких довіреностей.

Згідно Податкового кодексу України, платник податку не зобов'язаний зберігати такий документ, як довіреність на приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей, для виникнення у нього права на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між Позивачем - ПАТ "Тисагаз" та ТОВ "УНІТЕК".

Відповідач вважає сумнівними господарські операції між ТОВ "УНІТЕК" та ТОВ "Камеронплюс". Та зазначає, що неможливо перевірити ТОВ "Камеронплюс", оскільки ТОВ "Камеронплюс" знаходиться на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва, але по факту відсутнє за своїм місцезнаходженням" (а.с.89).

Відповідач зазначив факт, що стосовно ТОВ "Камеронплюс" є згадка у Вироку (а.с.163-166), де зазначається, що встановлені особи за попередньою змовою з іншими особами сприли невстановленим особам у підробленні з метою збуту та збуті первинних фінансово - господарських документів складених від імені різних первинних товариств в т.ч. ТОВ "Камеронплюс".

Але, як було з'ясовано судом, позивач ПАТ "Тисагаз" виступав покупцем обладнання в ТОВ "УНІТЕК" згідно договорів поставки обладнання № 17 та №18 від 13.09.2012р. ( а.с.58-62) а від ТОВ "Камеронплюс" в даному випадку, обладнання не отримував.

ТОВ "УНІТЕК" було порушено податкове законодавство що, на думку відповідача ставить під сумнів право ПАТ "Тисагаз" на формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з контрагентом ТОВ "УНІТЕК".

Проте, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, невиконання контрагентом - ТОВ "УНІТЕК" свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, може мати наслідком відповідальність лише для нього одного.

Суд вважає, що зазначена вище обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, що виник на підставі договорів поставки обладнання за №17 та № 18. Норми чинного законодавства України не передбачають права позивача здійснювати контроль за сплатою податків третіми особами, а також не встановлюють такого обов'язку.

Договори, укладені між ТОВ "УНІТЕК" та Позивачем були зумовлені характером господарської діяльності Позивача, яке мало самостійну господарську мету - використання отриманого обладнання, придбаного у ТОВ "УНІТЕК" у подальшій господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку. Реальне настання правових наслідків за договорами поставки обладнання за №17 та № 18 - оплата коштів та отримання ТМЦ - свідчить про реальний товарний характер господарських операцій за ними та про відсутність ознак безтоварності цих операцій.

При укладанні вказаних вище договорів поставки обладнання за №17 та №18 та при виконанні взятих на себе зобов'язань позивач діяв добросовісно, не знав та не міг знати про будь-які можливі порушення податкового законодавства України з боку інших суб'єктів, в тому числі ТОВ "УНІТЕК", ТОВ "Камеронплюс" та інших.

На підтвердження факту поставки обладнання від ТОВ "УНІТЕК" за договорами поставки №17 та №18 від 13.09.2012р. суду було надано фотографії змонтованого обладнання. (а.с.187-198) крім того судом було встановлено, що установку газового обладнання на Русько - Комарівському родовищі здійснювало ПП "Рембудсервіс - Газ", що підтверджується договором підряду від 13.09.2012 року за № 3-09/12, де передбачено, що підрядник зобов'язується виконати на свій ризик з матеріалів Замовника, власними та залученими силами і засобами будівельно - монтажні роботи з реконструкції УПГ Русько - Комарівського газового родовища з будівництвом вузла підготовки газу, прив'язкою дотискного компресорного агрегату і установки осушення газу блочного виконання, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх відповідно до умов договору (а.с.91).

ПАТ "Тисагаз" було розроблено заходи щодо безпечного ведення вогневих та газонебезпечних робіт під час виконання реконструкції ПЗПГ Русько - Комарівського родовища (а.с.217), видано Наказ № 47-В від 2.1.2012 року "Про встановлення робочого дня, у зв'язку з виконання газонебезпечних та вогневих робіт на ПЗПГ Руські - Комарівці" та Наказ № 49 - В від 11.12.2012 року "Про створення технічної комісії, у зв'язку із закінченням реконструкції та готовність ПЗПГ і ПЗГ Русько - Комарівського родовища до подальшої експлуатації (а.с.219-220).

ПАТ "Тисагаз" надало акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, в якому зазначено, що виконавець ПП "Рембудсервіс - газ" виконав роботи з реконструкції газового вузла Русько - Комарівського родовища (а.с.97-113). Також позивачем було доведено, що при здійсненні монтажних робіт з реконструкції комерційного вузла пункту змішування газу, з використанням обладнання від ТОВ "УНІТЕК" було тимчасово зупинено видобуток газу та роботу пункту змішування газу, що підтверджується листом № 405 від 26.11.2012р. (а.с.215)

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1. ст.198 ПК України).

Згідно із вимогами п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу. У різі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності її особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій та достовірність первинних документів, а відтак суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року за № 0000452200 підлягає скасуванню.

Таким чином, податковий кредит Позивача на загальну суму 53525 грн. сплаченого по податку на додану вартість по договорам поставки обладнання з ТОВ "УНІТЕК" від 13.09.2012 р. № 017 та № 018 повністю підтверджений документами, які вимагаються п. 198.6. Податкового Кодексу України, а саме - податковими накладними, оформленими відповідно до вимог податкового чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України, а саме: згідно ч. 1 цієї статті, в якій зазначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Тисагаз" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2013 року № 0000452200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача судові витрати у розмірі 172,06 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяП.П. Микуляк