КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 679/492/13-ц

Провадження № 22-ц/792/927/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Баса О.Г.

суддів : Карпусь С.А., Матковської Л.О.

при секретарі: Терлич А.В.

з участю: сторін та їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на рішення Нетішинського міського суду від 12 березня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури. Із врахуванням збільшення позовних вимог вказував, що згідно наказу Державної податкової адміністрації України у Хмельницькій області №378-о від 29.12.2007 року його призначено з 01 січня 2008 року на посаду заступника начальника Славутської об'єднаної державної податкової інспекції - начальника Нетішинського відділення. 24.02.2010 року слідчим відділом УСБУ у Хмельницькій області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст. 362 КК України, а саме за фактом несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованій системі «Аудит» і в автоматизованій системі «Облік податків і платежів», вчиненої особами, які мають право доступу до неї. 10.06.2010 року проти нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України - перевищення службових повноважень, 18.06.2010 року йому пред'явлено

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Гаврищук Л.П. Провадження № 22-ц/792/927/14

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 30.33

обвинувачення та застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою Нетішинського міського суду від 05.07.2012 року порушену щодо нього кримінальну справу направлено прокурору Хмельницької області для усунення виявлених в ході слідства недоліків та неповноти судового слідства. Постановою в.о. начальника слідчого відділу управління СБУ в Хмельницькій області від 09.08.2012 року кримінальну справу в частині пред'явлення йому, ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 365 КК України закрито у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, а постановою заступника начальника слідчого відділу управління СБУ у Хмельницькій області від 15.10.2012 року кримінальна справа закрита у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину та відсутності події злочину. Посилаючись на те, що незаконними діями слідчого відділу управління СБУ у Хмельницькій області, прокуратури Хмельницької області йому завдано матеріальну шкоду, яка полягає у його звільненні з займаної посади та неможливості працевлаштування у зв'язку з чим його сім'я була позбавлена засобів до існування, просив стягнути на його користь втрачений внаслідок незаконних дій відповідачів заробіток в розмірі 26 556,62 грн.. Крім того незаконними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду. Він переніс душевні та фізичні страждання, докладав додаткових зусиль для організації свого життя, був позбавлений права на свободу пересування, не мав можливості реалізувати свої звички та бажання, обмежений у можливості особистого спілкування з своїми близькими, батьками, родичами, які проживають на відстані у зв'язку з чим просив стягнути з Держбюджету на його користь з урахуванням висновку судово-психологічної експертизи 999 734,40 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Нетішинського міського суду від 12 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 50 тис. грн. моральної шкоди та 164,90 витрат на проведення судово-психологічної експертизи, а всього 50 164,9 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його змінити, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Він посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність його висновків обставинам справи, порушення норм матеріального права. Висновок суду про відсутність підстав для відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку з підстав необхідності звернення з даною вимогою до СБУ у Хмельницькій області суперечить нормам Конституції України, п.8 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Суд, визначаючи розмір морального відшкодування, не врахував положень постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Вважає, що в діях відповідачів вбачається прямий умисел, тому розмір морального відшкодування повинен визначатися судом з врахуванням рекомендованого розміру компенсації спричиненої шкоди встановленого висновком судово-психологічної експертизи, тобто 820,8 мінімальних заробітних плат. Суд залишив поза увагою висновок експертизи, не надав йому оцінки та не навів у рішенні жодних обґрунтувань незастосування такого.

У своїй апеляційній скарзі Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вирішуючи даний спір, суд в порушення вимог п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не з'ясував яку саме шкоду завдано ОСОБА_1 органами казначейства. Резолютивна частина рішення суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки викладена з порушенням вимог ст. 1176 ЦК України. Суд ототожнюючи орган державної влади - Державну казначейську службу України з державою допустив помилку та порушив вимоги ч. 2 ст. 176 ЦК України.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області вважає, що така не підлягає задоволенню.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник УСБ України у Хмельницькій області також просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що 10 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України. 18 червня 2010 року йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні цього злочину та застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою Нетішинського міського суду від 5 липня 2012 року порушену щодо позивача кримінальну справу направлено прокурору Хмельницької області для усунення виявлених в ході слідства недоліків та неповноти судового слідства. Постановою в.о. начальника слідчого відділу УСБ України в Хмельницькій області від 09 серпня 2012 року кримінальну справу в частині пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 365 КК України закрито у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Постановою заступника начальника слідчого відділу Управління СБ України в Хмельницькій області від 15 жовтня 2012 року кримінальна справа закрита за п.1 ст. 213, п.п. 1,2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину та відсутності події злочину. Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасований.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнані сторонами.

Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 1649 від 11.02.2014 року внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, обрання запобіжного заходу останній зазнав душевних страждань.

Пунктом 2 ч.2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

За правилами частин 1, 2 та 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст. 4 цього Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом. При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ст. 13 цього Закону).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року, № 4 передбачено, що у випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та ст. 1176 ЦК України дійшов правильного висновку, про те, що незаконними діями органів досудового слідства, зокрема, порушенням відносно ОСОБА_1 кримінальної справи, пред'явленням йому обвинувачення у вчиненні злочину та застосуванням до нього запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, йому завдано шкоди, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 26 місяців 22 дня. Враховуючи встановлений ст. 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-У1 „Про Державний бюджет України" розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи 1218 грн., розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди не міг бути меншим 32689 грн. 55 коп..

Визначаючи розмір морального відшкодування у розмірі 50000 грн., суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1, тривалість немайнових втрат і наслідки неправомірних дій органів досудового розслідування. При цьому суд виходив із засад розумності, поміркованості та справедливості.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки передбачено інший спосіб відшкодування такої шкоди ніж визначено позивачем.

Доводи апеляційних скарг не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на неправильне визначення судом розміру морального відшкодування спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на законі.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги висновок судово-психологічної експертизи від 11 лютого 2014 року № 1649 в частині рекомендованої суми компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди ( від 205,2 до 820,8 мінімальних заробітних плат), оскільки таке питання має бути вирішене шляхом правової оцінки обставин справи та не потребує спеціальних знань.

Також не є підставними посилання ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди. Право особи на судовий захист та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, гарантовані ст.ст. 55,56 Конституції України, передбачають його реалізацію у відповідності зі ст. 3, ст. 4 ЦПК України у порядку визначеному законом, яким й є Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", до якого були внесені зміни та доповнення після прийняття Конституції України.

Враховуючи рекомендації, зазначені у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", при розгляді конкретних справ суди мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Посилання в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на те, що суд помилково поклав на державну установу відповідальність за завдану державою шкоду, не ґрунтуються на законі.

Статтею 176 частиною 2 ЦК України встановлено, що юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Статтею 43 БК України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно п.п. 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 4 Положення).

В силу п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом вищевказаних норм відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених Законом № 266/94-ВР, провадиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання держказначейством цих грошових коштів з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд першої інстанції лише зобов'язав держказначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення способу стягнення морального відшкодування, є вірним.

Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, відносяться до судових витрат (ч.3 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ОСОБА_1 поніс витрати на проведення судово-психологічної експертизи в сумі 3385,60 грн.. Суд обґрунтовано виходив з того, що ці витрати слід покласти на державу.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України і Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь