Справа № 751/348/14 Провадження № 22-ц/795/735/2014 Головуючий у I інстанції - Косач І. А. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді Горобець Т.В.,
Суддів - Лакізи Г.П., Хромець Н.С.
при секретарі - Мартиновій А.В.
з участю представника відповідачів ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поданої через представника ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и в :
26 вересня 2013 року ТОВ „Кредитні ініціативи" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до кредитного договору № 2402/1207/02-066 від 07.12.2007 року ВАТ „Сведбанк", який є правонаступником - ПАТ „Сведбанк" надав ОСОБА_2 кредит у сумі 16 000,00 доларів США, який ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредитору та сплатити передбачені проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаним договором. Оскільки зобов"язання ОСОБА_2 належним чином не виконує, в результаті станом на 01.09.2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі : за кредитом - 14138,00 доларів США, по відсотках - 7 778,98 доларів США, пені - 11371,26 доларів США, що у загальній сумі в гривневому еквіваленті становить 266072,90 грн.
На забезпечення виконання зобов"язання за кредитним договором ОСОБА_2 та його майновий поручитель ОСОБА_3 07.12.2007 року уклали іпотечний договір, за яким в іпотеку передали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцям в рівних частинах кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, та вартість якої сторонами була оцінена в 39800,00 доларів США , а у гривневому еквіваленті 200990,00 грн .
Своє право на звернення з позовом до відповідачів позивач обґрунтовував тим, 28.11.2012 року відповідно до Договорів факторингу ПАТ „Сведбанк", з ТОВ „ФК „Вектор Плюс", та в послідуючому, ФК „Вектор Плюс" з ТОВ „Кредитні ініціативи" відбулась заміна кредитора у зобов"язаннях, які існували між ПАТ „Сведбанк" та його позичальниками.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки визнано обґрунтованими та задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду першої інстанції скасувати в зв"язку з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинами справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права .
Апелянти вважають, що судом першої інстанції порушено положення ч.2 ст. 513 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реєстрації правочинів про заміну кредитора у зобов'язанні у такому ж порядку, як і реєструвався кредитний та іпотечний договори.
У скарзі також наголошується на порушенні судом положень ч. 2 ст. 517 ЦК України, відповідно до якої право вимоги до конкретного боржника у Фактора виникає лише за умови, що боржник належним чином, а саме, в порядку визначеному законом або договором, був повідомлений про заміну кредитора у зобов"язанні, а також, що за правилами ч.2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов"язаний здійснити платіж факторові за умови отримання від клієнта чи фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги з зазначенням грошової суми.
Одночасно звертається увага на те, що судом залишено поза увагою і той факт, що заміна первинного ( ПАТ „Сведбанк" ) іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 24 ЗУ „Про іпотеку" не відбулась, оскільки правочини, за якими факторам передано права вимоги, у тому числі, і стосовно забезпечувальних зобов"язань (договір іпотеки) не зареєстровані у порядку, визначеному для реєстрації правочинів, на підставі яких виникли зобов"язання, у тому числі, і право вимоги виконання кредитного та іпотечного зобов"язання. В цій частині, суть апеляційної скарги зводиться до того, що фактор ТОВ ФК „Вектор Плюс" не отримавши у встановленому порядку статусу іпотекодержателя, оскільки не було зареєстровано заміну іпотекодержателя, передав новому фактору - ТОВ „Кредитні ініціативи" , не існуюче у нього право вимоги щодо предмету іпотеки.
У судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача будучи належним чином повідомленим, двічі у судове засідання не з"явився, письмових заперечень та доказів, які б спростовували доводи апеляційної скарги, суду не надав, що свідчить про відсутність будь яких доказів на спростування доводів апелянта.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши законність рішення відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2012 року відбулося належним чином відступлення права вимоги за кредитним договором № 2402/1207/02-066 укладеного 07.12.2007 між ПАТ „Сведбанк", яке є правонаступником ВАТ „Сведбанк" та ОСОБА_2 оскільки ПАТ „Сведбанк" Товариству з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс", а в подальшому ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс" товариству „Кредитні ініціативи", було продано цей кредитний договір № 2402/1207/02-066 від 07.12.2007 року. Суд також виходив з того, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами, як факт наявності заборгованості у відповідача у розмірі , зазначеному у позові, так і факт дотримання позивачем порядку , передбаченого ст. 33 Закону України „Про іпотеку". Крім того, суд послався у рішенні на положення ст. ст. 526,610,1050, 590 ЦК України, та виходив з того, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування ним відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував, в зв"язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню шляхом звернення на предмет іпотеки .
Такі висновки суду першої інстанції фактичним обставинам справи не відповідають і не грунтуються на нормах закону, яким регулюється питання щодо належної заміни сторони у зобов"язаннях та визначаються підстави для звернення з вимогою нового кредитора до боржника.
Вирішуючи спір, в порушення приписів ст. 213,214 ЦПК України суд першої інстанції не з"ясував у обсязі, необхідному для вирішення справи всіх обставин справи, не перевірив доводів сторін, зокрема, залишив поза увагою заперечення відповідачів та їх клопотання про витребування тих доказів, які свідчать про неправомірність вимог позивача, не вірно визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами і не застосував закон , який підлягав застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами у конкретній справі, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що 7 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2402/1207/02-066, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 16 000,00 доларів США зі сплатою 11,9% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 06 грудня 2017 року (а.с. 37-41). В результаті неналежного виконання своїх зобов"язань відповідачами утворилась заборгованість за кредитним договором від 07.12.2007 року, розмір якої на 01.09.2013 року становить 266072,90 грн , що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с.57).
Також, 7 грудня 2007 року ОСОБА_3, яка є майновим поручителем за виконання кредитних зобов"язань ОСОБА_2, та позичальник ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитного договору уклали з ВАТ „Сведбанк" іпотечний договір, відповідно до якого, передали в іпотеку належне їм на праві власності у рівних частках нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої за домовленістю сторін визначена 39800,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 200900,00 грн.
28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством „Сведбанк", яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку „ТАС-Комерцбанк" ", та Товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" був укладений договір факторингу № 15, відповідно до якого від ПАТ „Сведбанк" до Фактора передано права вимоги до боржників банку за кредитними договорами. При цьому, до фактора перейшли всі пов'язані з кредитним договором права, зокрема, право грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, а також, всі гарантії, надані боржниками ПАТ „Сведбанк" на забезпечення виконання ними зобов"язань за кредитним договором(а.с.17-30).
Того ж дня - 28 листопада 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" відступив свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі і договору № 2402/1207/02-066 від 07.12.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" (а.с.8-16).
Апеляційним судом встановлено, що згідно пункту 2.5 договорів факторингу від 28.11.2012 року Фактор зобов'язується надіслати письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги щодо заборгованості, підготовлені за формою, встановленою в Додатку №3 до цього Договору. Клієнт зобов'язується забезпечити Фактора оформленими повідомленнями про відступлення Фактору Прав Вимоги Заборгованостей, а Фактор зобов'язується самостійно (без участі Клієнта) забезпечити надіслання таких повідомлень від імені клієнта Боржникам.
Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частина 2 ст. 517 ЦК України передбачає, що Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні .
Статтею 1082 ЦК України визначено порядок виконання боржником грошової вимоги факторові. За змістом цієї норми боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та розміру заборгованості перед новим кредитором.
Також, ст. 24 Закону „Про іпотеку" зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п"ятидений строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і прав вимоги за основним зобов'язанням ( пункт 2.2 укладеного договору факторингу).
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у вставленому законодавством порядку.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що ПАТ „Сведбанк" та ТОВ „Факторингова компанія „Вектор Плюс", а також ТОВ „Кредитні ініціативи" виконали свої обов'язки щодо належного повідомлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2402/1207/02-066 від 07.12.2007 року та про заміну іпотекодержателя.
Незважаючи на те, що і у запереченнях на позов і у апеляційній скарзі саме на таких вимогах закону акцентують увагу апелянти, позивачем доказів належного повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов"язанні та про щодо оформлення заміни іпотекодержателя ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
На запит апеляційного суду, вчинений з метою повного та об"єктивного з"ясування обставин справи, отримана інформація, з якої вбачається, що відповідно до Договору про передачу прав за іпотечним договором від 10.12.2012 року іпотекодержателем квартири, №62 яка знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Заньковецької буд. 28 з 10.12.2012 року є Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" - вказаний договір зареєстрований Приватним нотаріусом ОСОБА_4 10 грудня 2012 року. Передачі прав за іпотечними договорами від іпотекодержателя ПАТ „Сведбанк" до іпотекодержателя - Факторингова компанія „ Вектор Плюс" у Реєстрі обтяжень не зареєстровано ( а.с.191-193).
Таким чином, з встановленого апеляційним судом вбачається, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на наявних у справі доказах та суперечить положенням закону, яким регулюються спірні правовідносини.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції підлягають задоволенню, оскільки, неповнота з"ясування обставин справи, не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, відповідно до приписів п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового рішення .
В зв"язку з задоволенням апеляційної скарги, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1340,00 грн. ( а.с.165 ) .
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, п.1,4 ст. 309, ст. 314,316,317,319 ЦПК України, та ч.2 ст.516,ч.2 ст.517,ст. 1082 ЦК України апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2014 року скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_2 у відшкодування витратах по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 1340,00 (одну тисячу триста сорок) грн
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:Судді: