ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15» травня 2014 р. Справа №922/105/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників:

позивача - Калініна О.О., за довіреністю №17/10/10-012 від 22.01.2014 року;

відповідача - Скобов В.А., за довіреністю №105 від 24.04.2014 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зінченко Ю.В., за довіреністю №1806 від 15.06.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів (вх.№946Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року по справі №922/105/14,

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів, м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий Банк», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, м.Київ,

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року у справі №922/105/14 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково.

Зобов'язано ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на загальну суму 87633,69 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» на користь держбюджету України 1218,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. у справі № 922/105/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог контролюючого органу та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові МГУ Міндоходів у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу, щодо недотримання ліквідатором банку приписів абз. 2 п.9.3 глави 9 «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою Правління НБУ №369 від 28.08.2001 року, де передбачено, що з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

При цьому, на думку апелянта, ліквідатор фактично обмежує право СДПІ - кредитора, що передбачене п.8 ч.1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки дана норма передбачає можливість визнання вимог поданих в межах ліквідаційної процедури.

Ухвалою Харківського апеляційного госопдарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові МГУ Міндоходів прийнято до провадження та призначено до розгляду.

07.05.2014 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3603), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Відповідач наполягає на тому, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в акцептуванні вимог позивача на загальну суму 315827,32 грн. прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, з урахуванням належної оцінки усіх доказів і з повним з'ясуванням всіх обставин справи, а вимоги позивача, викладені ним в апеляційній скарзі на рішення суду є такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідач вказує, що зобов'язання зі сплати штрафних санкцій фактично виникли після відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора в ПАТ «Інпромбанк», а позивач не мав законих підстав для нарахування штрафних санкцій. Позовні вимоги щодо акцептування кредиторських вимог зі сплати податку на додану вартість у сумі 246087,00 грн. були заявлені позивачем за період з листопада 2012 року по жовтень 2013 року, тобто за період, в яких не виникає жодних зобовязань, окрім тих, які визначені ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідач зазначає, що кошти, які отримує ліквідатор не є доходом в розумінні чинного законодавства, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, та здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3689 від 12.05.2014 року), який є тотожним за змістом відзиву відповідача та в якому просить залишити апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові МГУ Міндоходів без задоволення.

Так, третя особа вказує, що з приводу предмету позову у даній справі існує судова практика, яка засвідчує, що у процедурі ліквідації юридичної особи у неї не виникає нових податкових зобовязань, окрім тих, що існували на день початку ліквідаційної процедури. Таким чином, на думку третьої особи, позивачем у справі було підставно заявлено позовні вимоги про акцептування кредиторських вимог, оскільки їх нарахування здійснено без належних правових підстав.

У судовому засіданні 15.05.2014 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позиції апелянта заперечували з підстав, викладених у їх відзивах.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 23.03.1993 року Національним Банком України було зареєстровано Акціонерний комерційний «Український банк торгового співробітництва», про що зроблено запис №156 у Державному реєстрі банків.

22.02.1995 року банк реорганізовано у відкрите акціонерне товариство.

З 01.07.2003 року зареєстровано зміну назви банку на Публічне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк».

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий Банк» зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 200218120394, про що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №100272212.

Постановою Правління Національного Банку України від 29.02.2012 року №72 з 02.03.2012 року відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк».

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2012 року по справі №5023/1715/12 підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації відповідача з боку Національного банку України вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В офіційному друкованому виданні «Урядовий кур'єр» №43 від 06.03.2012 року опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «Інпромбанк». В оголошенні також вказано, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

05.04.2013 року позивач надіслав на адресу ліквідатора банку заяву з конкурсними вимогами до боржника на суму 230998,93 гривень, яка була визнана ліквідатором у повній сумі та віднесена до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, що підтверджується повідомлення про акцептування вимог кредитора від 25.05.2012 року.

29.10.2013 року позивачем на адресу банку було направлено заяву (вих. №3144/10/10-012) з вимогами до боржника.

Ліквідатор Банку, в свою чергу, листом №2531 від 14.11.2013 року повідомив позивача про неможливість акцептувати вимоги, посилаючись на передбачений нормами чинного законодавства порядок внесення відповідних змін до реєстру, оскільки, на момент звернення позивача із відповідними вимогами, вже було розпочато ліквідаційну процедуру ПАТ «Інпромбанк».

Звертаючись до суду з позовом про акцептування кредиторських вимог СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів до банку на суму 403461,05 грн. та включення їх до акцептованих вимог для затвердження Національним банком України, зазначала, що заявляє вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з: податку на додану вартість у сумі 246087,00 грн.; податку з доходів найманих працівників у сумі 15,05 грн. (пеня); орендної плати з юридичних осіб у сумі 109449,23 грн. (основний платіж - 109120,87 грн. та 328,36 грн. - пені); земельного податку з юридичних осіб у сумі 2254,57 грн. (основний платіж - 2247,13 грн. та 7,44 грн. - пені); єдиного соціального внеску у сумі 45655,20 грн.

Станом на момент звернення позивача із даним позовом до господарського суду, сплати вищевказаних грошових зобов'язань за період з листопада 2012 року по жовтень 2013 року не відбулося, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Так, ч. 1 ст. 1 даного Закону (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банку.

Згідно ч. 3 ст. 88 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин), законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Отже, вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що не суперечать йому.

Приписи п.8 ст. 91, положення абз.25 ст. 2 спеціального Закону України «Про банки та банківську діяльність», в редакції на той час, слід розглядати у взаємозв`язку з нормами статей 2, абз.27, 89, 92, 93, 96 цього ж Закону, якими визначено, що ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з відкликанням банківської ліцензії та призначенням ліквідатора банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань, в т.ч. зобов'язань по сплаті податків та зборів вважається таким, що настав; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право подавати заяви про майнові вимоги до банку ліквідатору в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації; до повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.

Частиною 1 статті 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Частиною 2 статті 96 цього закону, встановлено, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково. У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляду судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України про банки. При цьому єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам Закону про банки.

Згідно з п.7.3 глави 7 розділу VІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ №369 від 28.08.2001 року, з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення. З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управління Національного банку України в Операційному управлінні Національного банку України.

Пунктом 6.3 глави 6 розділу VI Положення №369, ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора, а пунктом 6.10 глави 6 розділу VI цього Положення встановлено обов`язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.

Таким чином, кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов`язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідно до абз.2 п.9.3 глави 9 Положення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо максимального задоволення вимог кредиторів, зобов'язання по яким виникли до відкриття ліквідаційної процедури, в даному випадку до 02.03.2012 року.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, вичерпний перелік яких містить частини 2 статті 96 Закону про банки, тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в т.ч. податкові, діючим законодавством не передбачені.

Крім того, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V «Тимчасова адміністрація та ліквідація банків» Закону України «Про банки та банківську діяльність», проте зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Разом з тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року по справі №820/12956/13-а позовні вимоги ПАТ «Інпромбанк» про зобов'язання анулювати реєстрацію банку як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100272212 від 07.03.2010 року було задоволено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що акцептування вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів у сумі 246087,00 грн. в ліквідаційній процедурі банку є безпідставним, та таким, що суперечить інтересам конкурсних кредиторів банку та нормам чинного законодавства, а також у зв'язку із тим, що такі вимоги не є поточними за своїм змістом.

Щодо вимоги про акцептування грошовим вимог за сплати єдиного внеску у сумі 45655,20 грн. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 23734,31 грн., суд першої інстанції встановив, а матеріалами справи підтверджується, а саме копіями платіжних доручень, що вказані суми ліквідатором банку було повністю сплачено.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи факт сплати вищевказаних сум ліквідатором банку, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог.

Щодо відмови в акцептуванні позовних вимог зі сплати 15,05 грн. пені за несплату податку з доходів найманих працівників, 7,44 грн. пені за несплату земельного податку та 328,36 грн. пені за несплату орендної плати за землю з юридичних осіб, колегія суддів суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

Отже, нарахування штрафних санкцій позивачем відповідачу в період дії мораторію є неправомірним, а тому суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог.

Щодо задоволення позовних вимог про акцептування грошових вимог зі сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 85386,56 грн. та земельного податку з юридичних осіб у сумі 2247,13 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачав складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до банку і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому статтею 96 цього Закону, тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Пунктом 9.4 Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ №369 від 28.08.2001 року передбачено, що ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі рішення суду про визнання особи кредитором банку та зобов'язання ліквідатора включити вимоги такої особи до реєстру вимог кредиторів, яке набрало законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач - ПАТ «Інпромбанк», користуючись наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, визнав вимоги позивача із сплати орендної плати за землю у загальній сумі 85386,56 грн. та вимоги зі сплати земельного податку у загальній сумі 2247,13 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у вказаній частині.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року по справі №922/105/14 має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 91, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року по справі №922/105/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О.В.