АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1138/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Буша Н.Д.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виконання умов договору про сплату аліментів на дитину,

встановила:

В квітні 2013 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей аліменти у розмірі 6 000 грн. щомісячно, додаткові витрати у розмірі 15 000 грн. щорічно до досягнення доньками повноліття в рівних частках на кожну дитину, а також стягнути заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 108 000 грн. відповідно до умов договору про сплату аліментів від 03.10.2011 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн. щомісячно, починаючи з 14.11.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на оздоровлення дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн. щорічно, починаючи з 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 в розмірі 108 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі по 540 грн. з кожного окремо.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину в розмірі 108 000 грн., в решті позовних вимог - відмовити. В апеляційній скарзі посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення договір про сплату аліментів був діючим. Жодних доказів порушення відповідачем умов вказаного договору в майбутньому, зокрема: зобов'язань щодо сплати аліментів у наступні місяці; зобов'язання щодо сплати додаткових витрат на оздоровлення за 2014 рік та наступні роки, в матеріалах справи немає, адже строк виконання вказаних зобов'язань за договором про сплату аліментів на дитину не настав.

Крім того, підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, відповідно до ст. 184 СК України немає, оскільки жодних доказів того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід або отримує частину доходу в натурі чи існують інші обставин, що мають істотне значення, в судовому рішенні не наведено. Розмір заробітної плати відповідача, яку він отримував в 2012-2013 роках у ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», становить 5970 грн.

Вказував, що розмір аліментів перевищує максимальний розмір відрахувань, що може здійснюватися під час виплати заробітної плати, відповідно до ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Також судом не враховано те, що відповідач має дитину від іншого шлюбу.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; позивач та її представник вважали доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 27.09.2000 року по 04.03.2011 року. За час перебування в шлюбі у подружжя народились дві доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після припинення шлюбу, 03.10.2011 року сторони уклали договір про сплату аліментів, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався сплачувати кошти на утримання дітей у розмірі 6 000 грн., що дорівнює еквіваленту 750 доларів США за курсом НБУ на день здійснення платежу, щомісячно та на додаткові витрати по утриманню дітей - 15 000 грн., що дорівнює еквіваленту 1900 доларів США за курсом НБУ на день здійснення платежу щорічно. Платежі відповідач повинен був здійснювати кожен місяць до 10 числа, однак з липня 2012 року він ухиляється від виконання вказаних умов договору. 26.03.2013 року позивач звернулась до приватного нотаріуса, яка посвідчила договір про сплату аліментів на дитину, з проханням вчинити виконавчий напис на договорі, але отримала постанову про відмову, посилаючись на відсутність безспірності вимог та рахунку, на який повинні сплачуватись платежі.

Судом першої інстанції при вирішенні даного спору встановлено, що відповідач порушив умови договору про сплату аліментів на дітей від 03.10.2011 року, з липня 2012 року свої зобов'язання по сплаті аліментів не виконує. Проте приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видала постанову № 1 про відмову у вчиненні виконавчого напису на договорі про сплату аліментів на підставі відсутності безспірної заборгованості боржника.

Станом на 11.11.2013 року у відповідача, з урахуванням часткового виконання зобов'язання, виникла заборгованість у сумі 108 000 грн. як сукупність щомісячних аліментних платежів, які не були своєчасно сплачені.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходив з того, що договір про сплату аліментів від 03.10.2011 року сторонами не змінювався, не розривався, додатковий договір не посвідчувався, а тому відповідно до вимог ст. 627, 610, 526, 525 ЦК України щодо виконання боржником взятого на себе зобов'язання належним чином, недопустимості односторонньої зміни зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості по аліментах у розмірі 108 000 грн., а також стягнення аліментів з часу ухвалення рішення суду - 14.11.2013 року та до повноліття дітей у визначеній договором сумі та відповідно до умов договору від 03.10.2011 року - 6000 грн. щомісячно, а також додаткові витрати - 15 000 грн. на оздоровлення дітей щорічно.

Статтею 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Частиною 2 ст. 189 СК України передбачено, що у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи, що постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 27.03.2013 року позивачу було відмовлено у вчиненні виконавчого напису на договорі про сплату аліментів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за вказаним договором станом на 11.11.2013 року у розмірі 108 000 грн. Відповідач визнав вказаний розмір заборгованості за минулий час та не оспорює його.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду у цій частині відсутні.

Однак погодитись із рештою висновків суду щодо стягнення аліментів відповідно до договору про сплату аліментів та у розмірі, визначеному договором, на майбутнє, колегія суддів не може, оскільки такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Відповідно до п.5 укладеного між сторонами договору про сплату аліментів на дітей, в разі суттєвих змін цін на товари та послуги, зміни матеріального або сімейного стану сторін або з інших поважних причин, сторони, за взаємною згодою, мають право змінити умови даного договору, зокрема, розмір аліментів та додаткових витрат.

Пунктом 7 договору сторони передбачили, що за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. В разі відсутності домовленості між сторонами, питання зміни чи розірвання цього договору вирішуються в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2013 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору про сплату аліментів на дітей від 03.10.2011 року, посилаючись на істотну зміну обставин щодо його матеріального становища, а саме - зменшення розміру фактичного заробітку та наявність нової сім'ї, в якій у нього народилась дитина. Також просив змінити умови укладеного договору, та стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, розірвано договір про сплату аліментів від 03.10.2011 року, а в решті вимог - відмовлено.

Однак рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору про сплату аліментів від 03.10.2011 року - скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Таким чином, на даний період часу залишається чинним договір про сплату аліментів на дітей, укладений між сторонами 03.10.2011 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1358.

В пункті 16 постанови № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України визначив, що у разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або ) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері (батька) і (або) у твердій грошовій сумі.

З викладеного слідує, що судовий (спірний) спосіб виконання обов'язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості ( договору) між батьками про сплату аліментів.

Зі змісту заявлених позивачем позовних вимог вбачається, що позивач фактично просить зобов'язати відповідача виконувати умови укладеного договору від 03.10.2011 року на майбутнє та стягувати з нього аліменти у визначеному договором розмірі.

Проте, враховуючи, що на даний період часу договір про сплату аліментів є чинним, не зміненим та не розірваним, та відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на підставі договору, у визначеному ним розмірі, тому колегія суддів вважає, що підстави для стягнення аліментів за рішенням суду - відсутні.

За змістом ст. 3 ЦПК України, захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору та необхідність у зв'язку з цим стягнення аліментів на підставі рішення суду у визначеному договором розмірі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на майбутнє аліменти можуть бути стягнуті лише з дотриманням норм Сімейного кодексу України.

У разі стягнення аліментів за рішенням суду законодавцем визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів ( ст. 182 СК України), підстави та порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері ( батька) дитини ( ст. 183 СК України), а також підстави та порядок визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК України).

Статтею 185 СК України передбачено обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Додаткові витрати, визначені даною нормою, передбачають наявність особливих обставин ( розвиток здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Разом з тим, доказів на підтвердження вимог про необхідність стягнення додаткових витрат на оздоровлення наперед у розмірі 15 000 грн. щорічно, позивач не подавала, посилаючись лише на наявність укладеного між сторонами договору.

Крім того, статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, на даний період часу відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей та додаткові витрати на оздоровлення дітей на підставі договору від 03.10.2011 року, а з вимогами про зміну умов договору позивач не зверталась.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за договором від 03.10.2011 року у розмірі 108 000 грн., а правові підстави для стягнення аліментів та додаткових витрат на майбутнє відповідно до договору від 03.10.2011 року - відсутні, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення аліментів та додаткових витрат відповідно до договору про сплату аліментів від 03.10.2011 року, з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові в цій частині. В решті оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дітей від 03.10.2011 року на користь ОСОБА_4 на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів у розмірі 6000 грн. щомісячно та додаткових витрат на оздоровлення в розмірі 15 000 щорічно.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та додаткових витрат на оздоровлення за договором від 03 жовтня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1358 - відмовити.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: