АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/11415/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1534/14

Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,

при секретарі Філоненко О.В.

за участю: представника позивача - Фаль Г.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2014 року

по справі за позовом Кредитної спілки "Полтава і полтавці" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2014 року позов кредитної спілки «Полтава і полтавці» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Полтава і полтавці» заборгованість за кредитним договором №186 від 17 листопада 2007 року станом на 12 грудня 2013 року в розмірі 15480,31грн., а саме: 2793,84 грн. - залишок тіла кредиту, 11146,39грн. - заборгованість за відсотками, 1540,08грн. - нараховані відсотки та у повернення сплачених судових витрат 243,60 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд застосував до неї подвійну та потрійну санкцію одного і того ж виду (неустойку) за одне і теж саме правопорушення, а положення пункту 6.2. Договору призводять до дисбалансу прав і обов'язків сторін та фактично є штрафною санкцією за порушення строку повернення кредиту; розмір «неустойки» у кілька разів перевищує розмір заборгованості.

Вважає, що, суд неправомірно не застосував строк позовної давності, оскільки нею суму основного боргу було сплачено останній раз 20.11.2008 року, а всі інші платежі ішли на сплату відсотків, тому, на її думку, строк позовної давності не переривався.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнала та прохала її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Відповідач в надісланій суду письмовій заяві апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2007 року між Кредитною спілкою «Полтава і полтавці» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №186 (далі-Договір), за умовами якого Кредитна спілка надала ОСОБА_3 кредит на строк з 17 листопада 2007 року до 17 листопада 2009 року у вигляді споживчого кредиту у сумі 4000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,15% щоденно на залишок суми кредиту (а.с.4-5).

Пунктом 3.3. Договору сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, при цьому відсотки за користування кредитом нараховуються на залишкову суму кредиту починаючи з дня надання кредиту до повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Згідно п.5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язується щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу Кредитора, часткове погашення кредиту та відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до Договору, а.с.5) та остаточне погашення отриманого кредиту до 17.11.2009 року.

Згідно п.6.2 Кредитного договору, при порушенні строків сплати кредиту та (або) відсотків більше ніж на три дні кредитор має право подвоїти процентну ставку, вказану в п.1.4, до моменту повного погашення заборгованості. У випадку стягнення заборгованості через суд - потроїти процентну ставку, починаючи з останньої дати сплати кредиту.

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору (п.8.1.).

У разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх платіжних та інших зобов'язань, він зобов'язаний виконати невиконані або неповністю виконані зобов'язання, сплатити подвійні - потрійні проценти відповідно до п.6.2. цього Договору, а також відшкодувати Кредитору шкоду, спричинену таким невиконанням або неналежним виконанням, включаючи втрачену вигоду (п. 8.2.).

Якщо суми, що вноситься Позичальником, недостатньо для сплати строкового платежу та нарахованих процентів, то у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом, а надлишок суми відноситься в рахунок сплати основного боргу (п.8.3).

Кредитна спілка виконала зобов'язання перед відповідачем та надала останній кредитні кошти.

У свою чергу відповідач належним чином не виконувала умови Договору, кошти на повернення кредиту повертала з порушенням строків та не в повному обсязі.

Згідно наданого позивачем Розрахунку, сума заборгованості за користування кредитом та відсотками станом на 12 грудня 2013 року становить 15480,31грн. та складається з 2793,84 грн. залишку з тіла кредиту, 11146,39 грн. заборгованості за відсотками та 1540,08 грн. нарахованих відсотків (а.с.35-37).

Задовольняючи позов, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що позивач виконав зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, у той час, як відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість, а позовна заява подана в межах строку позовної давності.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі й на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплатити відсотки.

Згідно ст.536 цього Кодексу, за користування чужими коштами боржник зобов'язується виплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до його виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, згідно положень статті 625 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.ст.1049,1050 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, встановленому договором.

За приписом ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як убачається з наданого Банком Розрахунку, протягом 2008-2013 р.р. відповідач здійснювала часткове повернення кредиту та відсотків за його користування, останній платіж було здійснено 20.05.2013 року, а тому позивач, у відповідності до погоджених сторонами умов Договору та вимог Закону, в межах строку позовної давності звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що застосування місцевим судом положень пункту 6.2. Договору є штрафною санкцією та призводить до дисбалансу прав і обов'язків сторін, а також щодо не застосування строку позовної давності були предметом детального аналізу та їм дана належна правова оцінка у рішенні суду першої інстанції, а тому додаткового спростування вони не потребують.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідають вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун