АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/790/3253/14 Головуючий 1-ї інстанції - Лігус С.М.
Справа № 644/12260/13 Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: договірні
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 15» травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики,-
ВСТАНОВИЛА:
04 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору позики.
В обґрунтування позову зазначив, що 17 березня 2007 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ним було передано останньому грошові кошти в розмірі 16 300,00 доларів США. Строк повернення грошових коштів - до 17 березня 2008 року.
У встановлений строк, до 17 березня 2008 року, позичені грошові кошти відповідачем повернуто не було, у зв'язку з чим, позивач неодноразово звертався до нього з вимогою щодо повернення суми боргу.
Зважаючи на те, що відповідач заперечував факт отримання грошових коштів, позивач звернувся з заявою до органів прокуратури.
23 липня 2013 року за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР були внесені відповідні відомості та розпочато досудове розслідування, яке на час подання позову триває.
Таким чином, відповідач безпідставно користується позикою, ніяких грошових коштів за таке користування не сплачує, позичені грошові кошти повертати відмовляється.
Зважаючи на вищезазначене, позивач вважає, що відповідачем суттєво порушені умови договору позики, чим завдано істотної матеріальної шкоди у вигляді неповернутої позики в розмірі 16 300,00 доларів США та несплачених відсотків за весь час користування ними.
У зв'язку з вказаним, просив суд розірвати зазначений договір позики.
03 березня 2014 року представником відповідача було подано заперечення, в якому просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. При цьому посилався на ті обставини, що ОСОБА_3 договір позики з позивачем не укладав, грошових коштів від нього не отримував.
17 березня 2006 року між сторонами був укладений лише один договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 471. Цей договір позики ОСОБА_3 був виконаний у повному обсязі. Останні штрафні санкції та пеню за цим договором було стягнуто на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 січня 2011 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1- ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, та на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі. Доказам, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, належної оцінки не надано. Так, суд першої інстанції безпідставно визнав надану до позовної заяви копію розписки неналежним доказом укладення договору позики, при цьому не зазначивши позивачу на необхідність надати у судове засідання для огляду її оригінал. Крім того, на підтвердження заперечень щодо факту укладення договору позики відповідачем не надано належних та допустимих доказів.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав.
ОСОБА_3 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження факту укладення між позивачем та відповідачем договору позики від 17 березня 2007 року суду було надано фотокопію розписки про отримання відповідачем від позивача у борг 16 300,00 доларів США, проти складання якої відповідач заперечував.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не надав належних доказів тому, що між сторонами був укладений договір позики.
Колегія суддів вважає, що погодитись з даними висновками суду першої інстанції в повному обсязі не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що в суд першої інстанції була надана ксерокопія розписки, в підтвердження тієї обставини, що 17 березня 2007 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 16 300,00 доларів США (а.с. 6).
Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
В матеріалах справи відсутні будь - які відомості, що відповідач або його представник заявляли клопотання про витребування оригіналу розписки.
В суд апеляційної інстанції надано оригінал розписки.
Разом з тим, відповідач та його представник факт написання ОСОБА_3 даної розписки не визнали.
У відповідності з вимогами частин 3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим кодексом.
Судом дані положення закону були роз'яснені відповідачу та його представнику.
Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи вони не заявили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що є письмові докази, що 17 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір займа.
У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем належних доказів на підтвердження факту укладення договору позики не надано.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
При ухваленні нового рішення колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин 1,2 ст. 651 ЦПК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, у відповідності з вищевикладеною нормою закону може бути розірваний договір чинний.
Проте, із матеріалів справи вбається, що даний договір займу був укладений на 1 (один) рік, з 17 березня 2007 року по 17 березня 2008 року (а.с. 90).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що строк дії даного договору закінчився, у зв'язку з чим правові підстави для його розірвання відсутні.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.1 ст.312, ст.313, сь.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: