Справа № 2-2739

                                                                                                  2008р.

                                    ЗАОЧНЕ   Р І Ш Е Н Н Я                             

                                 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                                               

05 грудня 2008р. Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі  головуючого судді              Смілянець А.П.

при секретарі                                     Розборській А.А.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Умані справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  визнання особи такою, що втратила право  користування жилим приміщенням 

                                           В С Т А Н О В И В:

Позивачка  звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про  визнання особи такою, що втратила право  користування жилим приміщенням, мотивуючи своє звернення тим, що він в добровільному порядку не бажає виписатись з будинку, хоч в ньому ніколи не проживав. 

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала  та пояснила, що вона являється власником 4,9/100 частин домоволодіння під номером АДРЕСА_1. Дана власність належить їй на підставі договору дарування від 14 лютого 2002 року. 

За її адресою прописаний ОСОБА_2, який подарував зазначений їй вище будинок. Під час укладення договору дарування ОСОБА_2 пообіцяв, що випишеться з домоволодіння в як найкоротший термін, але по даний час цього не зробив. З 14 лютого 2002 року вона та її сім'я почали приводити капітальний ремонт будинку, так як умов для проживання в ньому не було.  ОСОБА_2 в її домоволодінні не проживає і місце його проживання їй не відоме. Він не являється ні членом її сім`ї ні близьким родичем. Через реєстрацію відповідача у її домоволодінні вона не може  у повній мірі розпорядитись ним на свій розсуд. Від сусідів вона дізналася, що відповідач ніколи в будинку не проживав, цей будинок належав його батькові, а син лише ним розпорядився.

Згідно закону, особи, які без поважних причин не проживають по місцю своєї реєстрації більше шести місяців, втрачають право на подальше проживання у цьому житлі. Відповідач ніколи не проживав в даному домоволодінні, а вона проживає в ньому понад п'ять років зі своєю сім'єю, а тому він давно втратив це право, а так як він не бажає перереєструватися в іншому домоволодіння в добровільному порядку, то вона за захистом своїх інтересів змушена звернутися до суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання  повідомлений належним чином через засоби масової інформації,   причини своєї неявки до суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши в судовому засіданні  пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає   задоволенню, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач в спірній домоволодінні ніколи не проживав і на даний час не проживає без поважних причин та ніяких дій щодо вселення в даний будинок не приймав.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 71,72 ЖК України, керуючись ст. ст.  10,11,60,209,212, 213- 215,224-226   ЦПК України ,  суд -

                                              В И Р І Ш И В:

Визнати ОСОБА_2, 1979 р.н. таким, що втратив право на користування домоволодінням під АДРЕСА_1.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської обл. через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення  може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. 

Суддя                                 Смілянець А.П.