Справа № 429/1918/13-ц

Провадження № 22ц/782/5254/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Заіки В.В.

суддів: Дмитрієвої Л.Д., Медведєва А.М.

при секретарі : Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу Державного закладу «Луганський державний медичний університет» на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2013 року по справі за позовом Державного закладу «Луганський державний медичний університет» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості за період навчання,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що 3.09.2002 року між ним та відповідачем була укладена угода «Про підготовку фахівців з вищою освітою за рахунок державного замовлення» та відповідно до наказу ДЗ «Луганський державний медичний університет» відповідач був зарахований на перший курс денного відділення медичного факультету за спеціальністю «Лікувальна справа» ДЗ «Луганський державний медичний університет». Під час обов'язкової післядипломної практичної підготовки відповідач пройшов інтернатуру в КЗ «Біловодська центральна районна лікарня», однак в ході перевірки, за результатами ревізії КРУ в Луганській області було встановлено, що відповідач не приступив до роботи на посаду лікаря за місцем призначення. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання відповідно до укладеної угоди, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на навчання в сумі 37957,54 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Слов'яносербського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2013 року в позові ДЗ «Луганський державний медичний університет» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості за період навчання відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ДЗ «Луганський державний медичний університет», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДЗ «Луганський державний медичний університет».

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що відповідно до п.4 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, Міністерству фінансів разом з Міністерством освіти, Міністерством економіки, Міністерством юстиції та Національним банком до 01 січня 1997 року було доручено розробити і затвердити Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування, проте до теперішнього часу такий Порядок не прийнятий та не затверджений, у зв'язку з чим механізм визначення та відшкодування випускниками вартості навчання відсутній.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 56 Закону України "Про вищу освіту" гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року за №992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

Так, згідно з п.п. 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992 випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно п. 21 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних /фармацевтичних/ закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням із студентами, прийнятими на навчання за держзамовленням», затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року № 367, - випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням.

У відповідності з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2002 року між ОСОБА_1 та ДЗ «Луганський державний медичний університет» була укладена угода «Про підготовку фахівців з вищою освітою» за рахунок державного замовлення.

Дана угода не суперечить чинному законодавству і не визнана недійсною.

Згідно акту Контрольно-ревізійного управління в Луганській області № 04-21/006 від 24.05.2013 року ревізії фінансово - господарської діяльності Державного закладу «Луганський державний медичний університет» за період з 01.03.2011 року по 01.03.2013 року, за результатами проведених зустрічних звірок та отриманої інформації ОСОБА_1 (2011 року випуску), який проходив інтернатуру за спеціальністю «Інфекційні хвороби» в комунальному закладі «Біловодська центральна районна лікарня» та звільнений 01.02.2013 року за наказом №17 від 31.01.2013року, - не приступив до роботи на посаді лікаря за місцем призначення (а.с.7-13).

Згідно розрахунку вартості навчання вітчизняного студента, впродовж навчання відповідача за спеціальністю у період з 2005-2011 рр., було витрачено 37957,54 грн.

З урахування вказаного колегія суддів вважає, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, чим порушив п.п. 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992, норми якого передбачають повне відшкодування ним вартості навчання, а тому повинен відшкодувати вартість навчання та компенсувати замовнику усі витрати понесені на навчання.

Відсутність Порядку визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування, не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ДЗ «Луганський державний медичний університет» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 37957грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути 379,58 грн. судового збору.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст.ст. 303, 307, 309, 319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного закладу «Луганський державний медичний університет» задовольнити.

Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Державного закладу «Луганський державний медичний університет» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості за період навчання, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» витрати на навчання в сумі 37957 (тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» судовий збір у розмірі 379,58 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :