15.01.07 УКРАЇНА
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
11 січня 2007 року справа № 12/335/16
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтодеталь” 14007, м. Чернігів, проспект Миру, 312 |
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Райффазен Банк Аваль” 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9 |
про визнання договору недійсним. |
Суддя Л.М.Лавриненко
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :
від позивача: Бачурна Н.О. –представник, довіреність № 705/01-00 від 10.04.2006 року.,
Кулік Н.В. –представник, довіреність № 1477/01-00 від 27.09.2006 року.
від відповідача: Верхацький І.В. –представник, довіреність № 10 від 24.10.2006 року.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про визнання недійсним в повному обсязі договору застави нерухомого майна та обладнання від 24.06.2006 року, укладеного між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль”, як такий, що укладений з порушенням чинного законодавства, внаслідок помилки та підписаний не уповноваженою особою.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що даний договір суперечить чинному законодавству, оскільки з 01.01.2004 року вступив в дію Закон України „Про іпотеку”, а Закон України „Про заставу” в частині, що стосувалася передачі в заставу нерухомості, втратив чинність і всі об’єкти нерухомості з такої дати могли передаватися на підставі Закону лише в іпотеку, а не в заставу; даний договір підписаний особою, не уповноваженою на це відповідно до установчих документів Товариства., вартість предмету застави (нерухомість та обладнання), яка оцінена в 15 млн. грн. була значно занижена., договір застави, що є предметом спору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу , в той час як ст. 55 Закону України „Про нотаріат” вимагає посвідчення застави майна за його місцезнаходженням, тобто в м. Чернігові.
Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
В поданих додаткових поясненнях позивач зазначив, що Наглядова Рада ВАТ „Чернігівавтодеталь” згідно протоколу № 4/НР/2004 від 14.06.2004 року надала повноваження щодо підписання кредитного договору та договору застави голові правління Стіфеєву О.М., не зазначаючи про право передоручення. На виконання даного протоколу Наглядової Ради кредитний договір був підписаний саме Стіфеєвим О.М., в той час як договір застави підписаний на праві передоручення.
Представник відповідача в поданому в судове засідання 14.12.2006 року відзиві на позов проти позовних вимог заперечував та зазначив, що з моменту вступу в дію Закону України "Про іпотеку" Закон України "Про заставу" в частині, що стосувалася передачі в заставу нерухомості, втратив чинність, але як і в 2004 році так і сьогодні Закон України "Про заставу" є чинним та ст. 13 прямо передбачено можливість застави нерухомого майна. Також відповідач заначає, що оспорюваний договір підписаний уповноваженою особою, оскільки згідно ч.5 ст.89 Цивільного кодексу України нові положення Статуту є чинними для третіх осіб з моменту їх реєстрації. Також відповідач вказує на ту обставину, що він не погодився з результатами проведення ЕФ "Еталон" експертної оцінки, якою оцінили предмет застави в 90 млн.грн. та оспорює її в судовому порядку. Щодо місця посвідчення угоди, то нотаріус керувався розділом 7 п.91 ч.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
В судовому засіданні 11.01.2007 року представник відповідача надав письмові доповнення до відзиву на позов, в яких посилається на пункт 91 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, даним пунктом якої передбачено можливість посвідчувати договори застав нерухомого майна за місцем знаходження Іпотекодержателя. Нормами ЦК України непередбачено недійсність правочину з причин порушення норм нотаріального процесу , та згідно ст.218 ЦК України, якщо обидві сторони вчинили певні дії , реалізуючи умови договору , тобто своїми діями підтвердили їхні домовленості , то такий договір навіть при порушенні форми
правочину у разі спору , судом може бути визнаний дійсним.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав:
15.06.2004 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” (кредитор), правонаступником якого є відповідач , згідно п.п. 1.1. Статуту Відкритого акціонерного товариства „Райффазен Банк Аваль”, затвердженого протоколом № Зб-38 від 11.08.2006 року Загальних Зборів акціонерів поштово-пенсійного банку „Аваль” і зареєстрованого Національним банком України 25.09.2006 року , та позивачем (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/08/2131, відповідно до умов якого кредитор взяв на себе зобов’язання відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в сумі 13 700 000 грн., строком до 24.11.2006 року, зі сплатою 10 % річних, а відповідач використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, згідно графіку погашення заборгованості, викладеного в додатку № 1 до кредитного договору № 010/08/2131 від 15.06.2004 року та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених даним договором.
В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору № 010/08/2131 від 15.06.2004 року, також було укладено 24.06.2004 року договір застави нерухомого майна та обладнання, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., і зареєстровано в реєстрі за № -3349/57.
Відповідно до п. 1.2. договору застави від 24.06.2004 року позивач (ВАТ „Чернігівавтодеталь”), в забезпечення виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1. Договору застави передав в заставу Акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль” належне йому майно, а саме:
- нерухоме майно, яким є механозбірний корпус № 6 з прибудовами літ. 46-2, 46—4, загальною площею 22279,4 кв.м. та адміністративна будівля літ. 1-9 загальною площею 4181,2 кв.м., що розташована по проспекту Миру, 312, у м. Чернігові.
Не житлова будівля механозбірного корпусу № 6, що передається в іпотеку належить іпотекодержателю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САА № 770006, виданого 22.06.2004 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, згідно рішення № 157 від 21.06.2004 року, зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 22.06.2004 року, реєстраційний номер 6327307 та адмінбудівля належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САА № 770005, виданого 22.06.2004 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, згідно рішення № 157 від 21.06.2004 року, зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 22.06.2004 року, реєстраційний номер 6327134.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3904199 від 18.06.2004 року виданого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації балансова вартість нерухомого майна, що передається в іпотеку складає 11 110 333 грн.
Частиною четвертою п. 1.2. Договору застави також передбачено, що іпотека за цим договором поширюється на належну іпотекодавцю на праві постійного користування земельну ділянку (або її частину), на якій розташовані нежилі будівлі і яка необхідна для використання цих будівель за цільовим призначенням. Право постійного користування іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН-929, виданого 14.08.1997 року виконкомом чернігівської міської ради відповідно до рішення № 172 від 21.07.1997 року, і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № -929.
Також позивач (ВАТ „Чернігівавтодеталь”), в забезпечення виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1. Договору застави передав в заставу Акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль” обладнання, перелік якого вказаний в додатку до договору застави, який підписаний сторонами.
Предмет іпотеки та обладнання, що передається в заставу оцінюється сторонами в 15 000 000 грн.
Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений між сторонами договір застави є змішаним договором і містить в собі елементи договору іпотеки і договору застави основних засобів, що не протирічить чинному законодавству , в тому числі Закону України „ Про іпотеку” і Закону України „Про заставу”. Визначення сторонами назви договору як „договір про заставу нерухомого майна та обладнання” також не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи: загальні збори його учасників і виконавчий орган.
В силу ст.161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган визначений статутом.
Пунктами 9.4.1, 9.4.6 та 9.4.7 Статуту відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтодеталь”, який зареєстровано в новій редакції Розпорядженням Чернігівського міського голови, № 130-р від 26.04.2001р., визначено, що виконавчим органом товариства , який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Керує роботою правління голова правління, який призначається і відкликається Спостережною Радою Товариства.
Відповідно до протоколу № 2\НР\2004 від 21.04.04р. засідання Наглядової ради відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтодеталь”, голово правління ВАТ „Чернігівавтодеталь” з 01.05.2004р. призначено Стіфеєва О.М.
Повноваження голови правління визначені п.9.4.11 Статуту та трудовим контрактом від 14.05.04р., укладеним між наглядовою радою та Стіфеєвим О.М.
Згідно підпунктів 5,6,7 п.9.4.11 Статуту, та п.2.2 трудового контракту на управління підприємством, голова правління діє від імені товариства без довіреності , укладає угоди , контракти та інші юридичні акти від імені товариства на суму , яка не перевищує 10 млн. гривень (крім відчуження майна товариства); укладає угоди на відчуження майна товариства на суму, яка не перевищує 1% від розміру Статутного фонду Товариства; видає доручення.
Спостережна рада товариства, згідно підпункту і п.9.3.3 Статуту, надає повноваження Голові правління на укладення угод від імені Товариства, розмір яких перевищує 1% суми Статутного фонду Товариства, в тому числі щодо участі в інших господарських товариствах.
Статутний фонд товариства позивача становить 77242400 грн. (п.6.1 Статуту), балансова вартість предмета іпотеки і обладнання, переданого в заставу, становить 33179478 грн. 88 коп. (42,955% від статутного фонду товариства).
Приймаючи до уваги, що передача майна в заставу, в разі невиконання позивачем взятих на себе зобов’язань, в подальшому тягне за собою його відчуження, і вартість предмету іпотеки і обладнання, переданого в заставу, становить 42,955 % статутного фонду товариства, у відповідності до п.9.3.2 статуту питання про укладення договору застави і іпотеки повинна вирішувати Спостережна Рада товариства.
Наглядовою радою відкритого акціонерного товариства „ Чернігівавтодеталь” 14.06.04р. (протокол № 4\НР\2004) було прийнято рішення про надання голові правління товариства Стіфеєву О.М. повноваження на підписання кредитного договору в розмірі 13700 грн., з АППБ „ Аваль” м. Києва, терміном на 30 (тридцять) місяців, з відсотковою ставкою 10% річних, та договору застави об’єктів нерухомості та обладнання, а саме механозбірний цех № 6 (з прибудовами), інвентаризаційний № 180817, залишковою вартістю 9698177 грн., що знаходиться за адресою м. Чернігів, проспект Миру,312 корп.6; обладнання корпусу № 6, залишковою вартістю 22069145 грн. (згідно додатку додається); адмінбудівля, інвентаризаційний № 117, залишковою вартістю 1413 604 грн., що знаходиться за адресою м. Чернігів, проспект Миру, 312.
Таким чином Наглядова рада відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтодеталь” як орган юридичної особи, у відповідності до ч.2 ст. 244 Цивільного кодексу України, надала голові правління Стіфеєву О.М. довіреність на підписання договору іпотеки і договору застави, яка ґрунтується на акті органу юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства і скріплюється печаткою.
Статтею 240 Цивільного кодексу України визначено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Договір застави нерухомого майна та обладнання, укладений 24.06.2004р. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., і зареєстрований в реєстрі за № -3349/57, підписаний від імені позивача –відкритого акціонерного товариства „ Чернігівавтодеталь” Левченко Оленою Володимирівною на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. 23.06.04р. за реєстровим № 3347.
Голова правління товариства має право видавати довіреності, у межах повноважень, наданих йому статутом.
Рішенням Наглядової Ради товариства про надання голові правління товариства Стіфеєву О.М. повноваження на підписання застави об’єктів нерухомості та обладнання, не було передбачено право голови правління щодо передачі своїх повноважень на підписання застави об’єктів нерухомості та обладнання іншій особі.
За таких обставин, суд доходить висновку, що голова правління не мав права надані йому повноваження Наглядовою радою товариства щодо підписання застави об’єктів нерухомості та обладнання, передавати іншій особі.
Як вбачається із змісту зазначеної довіреності, голова правління відкритого акціонерного товариства „ Чернігівавтодеталь” Стіфеєв О.М., уповноважив Левченко Олену Володимирівну укласти та підписати від імені товариства договір іпотеки нерухомого майна , належного товариству , в забезпечення виконання його зобов’язань по кредитному договору № 010\08\2131 від 15.06.04р.
Фактично Левченко О.В., на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. 23.06.04р. за реєстровим № 3347, підписала не лише договір іпотеки нерухомого майна, а і договір застави обладнання, повноваження на підписання якого у неї були відсутні.
Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують наступне схвалення повноважними особами позивача укладеного договору застави, або здійснення повноважними особами дій, що свідчать про прийняття його до виконання.
Частинами 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку у Левченко О.В. були відсутні належні повноваження для підписання договору про заставу нерухомого майна та обладнання, і її дії в подальшому не були схвалені повноважними особами.
У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Твердження позивача про те, що при підписанні договору застави товариство повинно було керуватись в своїй діяльності Статутом товариства в редакції, затвердженій Загальними Зборами акціонерів, протокол від 12.03.04р., що зареєстрований розпорядженням Чернігівського міського голови № 247-р від 30.06.04р., судом до уваги не приймається з наступних підстав.
В силу ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами , які діяли з урахуванням цих змін.
Як вбачається із матеріалів справи, договір про заставу нерухомого майна та обладнання було укладено 24.06.2004р., а нова редакція Статуту Відкритого акціонерного товариства „ Чернігівавтодеталь”, яка затверджена Загальними Зборами акціонерів товариства 12.03.04р., була зареєстрована розпорядженням Чернігівського міського голови № 247-р від 30.06.04р.
Відповідно при укладенні договору про заставу нерухомого майна та обладнання було укладено 24.06.2004р., сторони повинні були керуватись статутом відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтодеталь” в редакції, яка затверджена загальними зборами акціонерів товариства 16.03.01р., була зареєстрована розпорядженням Чернігівського міського голови № 130-р від 26.04.01р.
Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Статтею 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Приймаючи до уваги, що договір про заставу нерухомого майна і обладнання є змішаним, і містить в собі елементи договору іпотеки, а тому у відповідності до ст. 18 Закону України „ Про іпотеку” підлягає нотаріальному посвідченню.
У відповідності до ч.1 ст. 41 Закону України „ Про нотаріат”, нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.
Частиною 4 ст. 55 Закону України „ Про нотаріат”, (в редакції яка діяла на момент укладення договору 24.06.04р.), визначено, що посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна.
Таким чином, нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна повинно здійснюватись нотаріусом, на території нотаріального округу якого знаходиться об’єкт нерухомості .
Як свідчать матеріали справи нерухоме майно знаходиться у м. Чернігові по пр. Миру, 312 , договір застави нерухомого майна і обладнання укладений у м. Києві та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., і зареєстровано в реєстрі за № -3349/57.
За таких обставин суд доходить висновку, що приватним нотаріусом було порушено вимоги чинного законодавства стосовно місця посвідчення договору застави нерухомості , яка знаходилась поза межами його нотаріального округу.
Підпунктом в). п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78р. № 3 „ Про судову практику у справах про визнання угод недійсними”, визначено, що у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.
Приймаючи до уваги, що сторонами не було дотримано встановленої нотаріальної форми договору застави нерухомого майна та обладнання, а згідно ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору недійсним у зв’язку з недотриманням нотаріальної форми є обґрунтованими.
Твердження відповідача по те, що даний договір є дійсним на підставі ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, судом до уваги не приймається з наступних підстав.
Частиною 2 ст.220 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують фактичне виконання сторонами договору застави, та ухилення однією із сторін від його нотаріального посвідчення. Також питання про дійсність такого договору вирішується шляхом подання окремого позову про визнання договору дійсним, а не в процесі розгляду іншого спору.
Не може бути прийнято судом до уваги і посилання відповідача на те, що при посвідчення договору застави щодо визначення нотаріусом місця посвідчення угоди, то нотаріус керувався розділом 7 п.91 ч.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерством юстиції України.
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, є підзаконним нормативним актом, який прийнятий на підставі Закону України „Про нотаріат”.
У правовій системі діє принцип верховенства законів, який означає, що закон обов’язковий для всіх учасників правовідносин; закон регулює аспекти суспільних відносин, а тому жоден підзаконний акт не повинен регулювати тих відносин, які мають бути врегульовані законом. Закон має пріоритет перед іншими правовими актами, тому жоден підзаконний акт не повинен містити положень, які суперечили б тим, що закріплені в законах.
Таким чином при посвідчені договору застави нотаріус повинен був в першу чергу керуватись Законом України „Про нотаріат”, а не Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Твердження позивача про те, що даний договір укладено внаслідок помилки, яка є суттєвою, оскільки стосується вартості майна, яка була визначена сторонами в розмірі 15 млн. грн., а згідно проведеної ЕФ „Еталон” комплексної експертної оцінки, вартість майна становить 90003777,12 грн., є безпідставні.
У відповідності до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Помилка –це є неправильне уявлення особи про обставини, які дійсно мали місце. Ці обставини повинні мати суттєве значення для сторін правочину.
Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов правочину , що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що правочин не було б укладено.
Відповідно до наданих позивачем документів, балансова вартість предмета іпотеки становить 11 110 333 грн., балансова вартість обладнання, який було передано в заставу, - 22069 145,88 грн.
Оцінка сторонами предмета іпотеки і обладнання, що передається під заставу, в сумі 15000 грн є правом сторін, згідно Закону України „Про іпотеку” та „Про заставу”.
За таких обставин суд доходить висновку, що визначення сторонами оцінки предмета іпотеки і обладнання, що передається в заставу, в розмірі 15 млн. грн., а не в розмірі 90003777,12 грн., який визначений при проведенні експертної оцінки майна, не є суттєвою помилкою, яка тягне за собою неправильне сприйняття стороною позивача, предмета чи інших істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Відкритим акціонерним товариством „Чернігівавтодеталь”, договір про заставу нерухомого майна та обладнання від 24.06.2004 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. 24.06.2004 року та зареєстрований в реєстрі за № 3348, підписаний не уповноваженою особою, і при його укладанні сторонами не було дотримано нотаріальної форми, а тому він не відповідає вимогам чинного законодавства, і підлягає визнанню недійсним.
У відповідності до ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного вмита в сумі 85 грн. витрати в сумі 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 89, 97, 161, 202, 203, 207, 209, 215, 238, 240, 241,628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати повністю недійсним з моменту укладення договір про заставу нерухомого майна та обладнання від 24.06.2004 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Відкритим акціонерним товариством „Чернігівавтодеталь”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. 24.06.2004 року та зареєстрований в реєстрі за № 3348.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011 (кор/р 32004100701 в ОПЕРУ НБУ, МФО 300001, код 1405909) на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівавтодеталь", пр-т Миру, 312, м. Чернігів, 14007 (р/р 26006301820263 в ПІБ м. Чернігова, МФО 353456, код 0232822) 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Лавриненко
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 15.01.07р.
Суддя Л.М. Лавриненко