НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
смт. Новомиколаївка
Іменем України
РІШЕННЯ
12 травня 2014 рокуСправа № 322/1045/13-ц
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Сірій Т.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: ОСОБА_4
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Новомиколаївське госпрозрахункове архітектурно-планувальне технічно-інвентаризаційне бюро; Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області
про: усунення небезпеки, яка загрожує життю, здоров'ю та майну, шляхом припинення права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії.
31 жовтня 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: усунути небезпеку, яка загрожує життю і здоров'ю позивача, життю і здоров'ю інших людей та майну позивача шляхом припинення права власності відповідача на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_4 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку зі знищенням цього майна; зобов'язати ОСОБА_4 вчинити певні дії, а саме - знести аварійний будинок за адресою: селище міського типу Новомиколаївка Запорізької області та вивезти будівельне сміття з земельної ділянки і привести цю земельну ділянку в стан, придатний для її використання за цільовим призначенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. По сусідству з будинком позивача, на відстані 1 м. 80 см. Знаходиться напівзруйнований будинок, який, відповідно до документів, наданих Комунальним підприємством «Новомиколаївське госпрозрахункове архітектурно-планувальне технічно-інвентаризаційне бюро», належить відповідачеві.
Раніше зазначені будинки становили одне домоволодіння, яке належало одному власнику - ОСОБА_5, яка подарувала позивачу 41/100 частину цього домоволодіння, а інша частина домоволодіння стала власністю відповідача.
Відповідач з 1995 року виїхав на постійне місце проживання в Російську Федерацію і набув громадянства цієї країни.
Будинок відповідача являє собою глинобитну споруду з прибудованою верандою з шлакоблоку. Дана споруда побудована з саману в 1957 році, а веранда - в 1984 році.
На даний час, в результаті бездоглядного утримання відповідачем цієї споруди, в ній повністю впала південна фронтова стіна, дверні та віконні блоки відсутні, піч відсутня, стіни покосилися і повідставали одна від одної, стеля по всьому будинку просіла, дерев'яне перекриття даху прогнило. Будинок відключений від електропостачання.
На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на акти обстеження будинку та зазначає, що на даний час напівзруйнована споруда, яка належить відповідачеві, вже не є будівлею капітального типу, яка утримується з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і не може бути призначена для постійного, чи тимчасового проживання в ній.
Відповідач з моменту свого від'їзду жодного разу не приїжджав до належного йому будинку. Стан, в якому перебуває будинок - наслідок бездіяльного відношення відповідача до цього будинку.
Фактом свого існування в тому стані, в якому ця напівзруйнована споруда перебуває вже більше двох років, вона створює реальну загрозу для життя та здоров'я позивача, а також життя та здоров'я членів його сім'ї, оскільки перебуває в аварійному стані і в будь-який момент може обвалитися.
З цих же підстав позивач вважає, що існування вказаного будинку в зазначеному стані загрожує і його майну, а саме будинку, оскільки відстань між будинками є малою.
Виходячи з наведеного, посилаючись на положення ст.ст. 1, 3, 11 - 14, позивач стверджує, що підставою для захисту його цивільних прав є їх порушення відповідачем.
Посилаючись на приписи ст.ст. 316, 317, 319, 322 ЦК України, ст. 13 Конституції України, позивач стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача виникла загроза для життя та здоров'я позивача та інших осіб, а також загроза знищення чи пошкодження майна позивача.
З огляду на приписи ст.ст. 3, 27, 55 Конституції України та ст.ст. 281 - 283, 1163 ЦК України, позивач зазначає про обґрунтованість його вимог про захист права на життя.
Також, позивач з посиланням на ст.ст. 346, 349, 386 ЦК України зазначає, що вищезазначений будинок відповідача є таким, що знищений та загрожує обвалом, а відтак вважає, що право позивача на життя та право власності, а також право позивача на усунення небезпеки, яка загрожує його життю та здоров'ю, так само як і право на охорону його здоров'я може бути реалізоване та захищене шляхом припинення права власності відповідача на цей будинок.
З наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.
Третя особа, Комунальне підприємство «Новомиколаївське госпрозрахункове архітектурно-планувальне технічно-інвентаризаційне бюро, 20.11.2013 надала суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
26.11.2013 від третьої особи, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, судом отримані письмові пояснення, в яких викладено прохання про розгляд справи за відсутності її представника, а також з посиланням на ст. 376 ЦК України зазначено, що відсутність погодженого та затвердженого проекту в установленому законодавством порядку є суттєвим порушенням будівельних норм і правил, а неможливість проведення відповідної перебудови може бути підставою для ухвалення судом рішення про знесення самовільно збудованого будинку.
Представник відповідача письмових заперечень проти позову не надав, у судовому засіданні позову не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача надав суду лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 05.05.2011 № С-50/1, копію домової книги будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 90, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, лист прокуратури Новомиколаївського району Запорізької області від 07.04.2011 № 97-47-10, письмові заяви доньки відповідача ОСОБА_6 від 08.10.2010, від 05.04.2011.
Крім наведеного, судом під час розгляду справи було досліджено висновок експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи № 1930 від 18.03.2014, додані позивачем до позовної заяви письмові докази, матеріали інвентаризаційної справи на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а також показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
У судовому засіданні 12.05.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, є власником житлового будинку, літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, від 20.12.2012, витягом про державну реєстрацію прав № 36845775 від 20.12.2012, а також рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06 липня 2011 року по справі № 2/0817/142/11 та рішенням виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради від 11.12.2012 № 116.
Відповідач, ОСОБА_4, є власником будинку, літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Новомиколаївської селищної Ради народних депутатів від 16.05.1995 № 92, свідоцтвом про право особистої власності на будівлі № 10 від 05.07.1995.
Зазначені будинки розташовані на одному подвір'ї.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1930 від 18.03.2014 встановлено наступне:
- за візуальним оглядом визначено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, не відповідає вимогам державних будівельних норм, чинних на території України;
- зазначене приміщення не відповідає визначенню жилого приміщення;
- технічний стан конструктивних елементів зазначеної будівлі відповідає ветхому технічному стану - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а ненесучих - дуже ветхий, обмежене виконання елементами будівлі їх функціонального призначення. За даного технічного стану існує загроза обвалення окремих конструктивних елементів будівлі. Визначити момент обвалення будівлі - неможливо;
- досліджувана будівля літ. «Б», знаходиться на відстані 1,10м від житлової будівлі літ. «А», тобто в безпосередній близькості. У випадку обвалення досліджуваної будівлі літ. «Б» в бік жилого будинку літ. «А», існує загроза порушення цілісності окремих конструктивних елементів жилого будинку літ. «А».
Згідно з актом від 27 липня 2010 року, складеним сусідами позивача ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, тітка позивача, ОСОБА_6 з м. Ліпецьк, Росія, не приїжджала і не проживала по АДРЕСА_1 з того дня, коли виїхав на постійне місце проживання її батько, відповідач по справі. Навесні 2010 року вона приїжджала ненадовго. До цього часу, ні вона, ні господарі будинку не приїжджали і будинок не утримували. Будинок знаходиться в дуже ветхому стані, стіна з боку сусідки ОСОБА_12, впала, а позивач відновлював цю стіну за власний рахунок. Електропостачання в будинку відсутнє.
Актом обстеження матеріально-побутових умов гр. ОСОБА_1 від 16.05.2011, складеного депутатом Новомиколаївської селищної ради Татаренком В.П., крім обставин, зазначених в акті від 27 липня 2010 року, додатково встановлено, що на утриманні позивача перебуває двоє малолітніх дітей.
Згідно з актом обстеження присадибної ділянки по АДРЕСА_1 від 01.03.2012, складеним комісією в складі: начальника відділу містобудування, архітектури та ЖКГ - головного архітектора Новомиколаївського району ОСОБА_8, спеціаліста І категорії Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області Бреди Н.І., спеціаліста І категорії-землевпорядника Новомиколаївської селищної ради ОСОБА_9, встановлено, що житловий будинок літ. «Б» старий, саманний, побудований у 1957 році, прибудова до нього «б» - шлакоблочна та прибудована до будинку у 1984 році. Довгий час в житловому будинку «Б» ніхто не проживає, за будинком не доглядають, не здійснюється ремонт будинку, внаслідок чого будинок руйнується. Так, саманна стіна з південної сторони будинку зруйнована, в ній утворилася велика діра, поли в будинку прогнили, піч зруйнована, з північної сторони кут будинку «Б» обвалений, будинок підтоплюється стічними водами.
Зазначені в актах обставини підтверджені також показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Додаткових показань, окрім того, що вказано у вищезазначених актах, свідки не надали.
Вищенаведені докази, надані суду представником відповідача, судом не взяті до уваги, як такі, що не мають значення для вирішення даної справи.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
За визначенням ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності, згідно зі ст. 317 ЦК України, полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За правилами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Підстави для припинення права власності визначені частиною першою статті 361 ЦК України. Такими підставами є: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника. Як визначено у ч. 2 ст. 361 ЦК України, наведений перелік підстав для припинення права власності не є вичерпним, проте, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства, в будь-якому випадку підстава для припинення права власності особи, має бути прямо передбачена законом.
Позивачем, в якості підстави для припинення права власності відповідача на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вказано знищення цього майна.
Така підстава для припинення права власності передбачена п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України. Порядок припинення права власності з цієї підстави визначений ст. 349 ЦК України, відповідно до якої право власності на майно припиняється в разі його знищення, а у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема вищенаведеного висновку експерта № 1930 від 18.03.2014, нерухоме майно, будівля літ. «Б», розташоване за адресою: АДРЕСА_1, перебуває в ветхому стані. Фізичний знос зазначеної будівлі становить 78%.
Відтак, твердження позивача про знищення майна відповідача не відповідає дійсності.
Стосовно вимоги позивача на необхідність усунення небезпеки, яка загрожує його життю та здоров'ю, життю здоров'ю інших людей та майну позивача шляхом припинення права власності відповідача на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає, що позивачем у даному випадку обрано невірний спосіб захисту його права.
Небезпека для життя, здоров'я та майна, що походить від іншого майна, чинним законодавством не визначається в якості підстави для припинення права власності особи на майно, що створює небезпеку. У такому випадку, належним способом захисту права особи є звернення до суду з вимогою про зобов'язання власника майна, яке становить небезпеку, вчинити певні дії, або утриматися від вчинення певних дій.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача знести аварійний будинок, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частиною четвертою ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З висновку експерта № 1930 від 18.03.2014 вбачається, що у випадку обвалення досліджуваної будівлі літ. «Б» в бік жилого будинку літ. «А», існує загроза порушення цілісності окремих конструктивних елементів жилого будинку літ. «А». Разом з цим, експертом зазначено, що на даний час існує загроза обвалення лише окремих конструктивних елементів будівлі, а не всієї будівлі. Визначити момент обвалення будівлі - неможливо.
Таким чином, оскільки на момент розгляду справи не встановлено існування загрози обвалення будівлі літ. «Б», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу, позові вимоги про зобов'язання відповідача знести цей будинок задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на ст. 282 ЦК України за встановлених обставин справи суд визнає помилковим, оскільки відповідач не здійснює жодної діяльності з використанням належного йому нерухомого майна.
Твердження про існування небезпеки для життя позивача, та інших осіб суд визнає безпідставними, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами.
При цьому суд зазначає, що реалізація будь-якою особою її права на життя вимагає від неї прояву обачності в розумних межах, що, зокрема передбачає уникнення перебування у безпосередній близькості до об'єктів, які, на думку особи, становлять явну небезпеку.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений у ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч. 2 ст. 31 ЦПК України право зміни підстави або предмету позову належить позивачу.
Оскільки обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження за результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення небезпеки, яка загрожує життю, здоров'ю та майну, шляхом припинення права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.С. Гасанбеков