Апеляційний суд Тернопільської області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Шевчук Г.М., Ходоровського М.В.
при секретарі - Шкільняку Б.М.
з участю -представника апелянта -ОСОБА_1
представника відповідачів -ОСОБА_2
третіх осіб -ОСОБА_3., ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2008 року по справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” до первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль, профспілкового комітету первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль в особі членів профкомуОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, третіх осібОСОБА_3 ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та рішення про відмову у дачі згоди профспілкового комітету на звільнення,-
В С Т А Н О В И Л А:
Державне територіально-галузевого об'єднання (далі ДТГО) “Львівська залізниця” звернулося до суду із позовом до первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль, профспілкового комітету первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль в особі членів профкомуОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8,
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-573 Головуючий у 1 інстанції -Подлісна І.М.
Категорія - 51 Доповідач - Шевчук Г.М.
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, третіх осібОСОБА_3ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та рішення № 7 від 15.12.2006 року про відмову у дачі згоди профспілкового комітету на звільненняОСОБА_3. та ОСОБА_4по п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Позивач зазначив, що відповідачі приймаючи оскаржуване рішення в порушення вимог закону не обгрунтували його, чим заподіями шкоди ДТГО “Львівська залізниця” та порушили їх право та інтереси на створення на залізниці безпечних умов праці дляОСОБА_3., ОСОБА_4передбачені вимогами ст. 43 Конституції України, ст. 153 КзпП України, ст. 13 Закону України “Про охорону праці” та ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я, а тому просили визнати його незаконним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2008 року у задоволені вищезазначених позовних вимог ДТГО “Львівська залізниця” до первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль, профспілкового комітету первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль в особі членів профкомуОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, третіх осібОСОБА_3ОСОБА_4 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ДТГО «Львівська залізниця» просить рішення суду скасувати, як незаконне, а справу направити на новий розгляд, оскільки висновки суду не відповідають обставин справи. Судом порушено норми матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник ДТГО “Львівська залізниця”- ОСОБА_1апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль, профспілкового комітету первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль - ОСОБА_5заперечив відносно задовлення скарги, вважає рішення суду законним та підстав для скасування немає.
Треті особиОСОБА_3. та ОСОБА_4вважають, що рішення суду є законним.
Відмовляючи ДТГО “Львівська залізниця” у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване позивачем рішення профкому є приюдиційним фактом, встановленим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.06.2007р., яке набрало законної сили, а тому не підлягає доказуванню.
Однак, з таким висновком суду судова колегія не погоджується, оскільки він не грунтується на законі та простовується матеріалами справи. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, недоказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Тернопільського міськрайонного суду від від 12 червня 2007 року позовиОСОБА_3. та ОСОБА_4 до ДТГО “Львівська залізниця” про поновлення їх на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. ПоновленоОСОБА_3. та ОСОБА_4на посаді провідників пасажирських вагонів приміського сполученя відокремленого підрозділу локомотивного депо Тернопіль ДТГО “Львівська залізниця” з 20.12.2006р. та стягнуто зарплату за час вимушеного прогулу.
Таким чином, рішення профкому від 25 грудня 2006 р. про відмову у дачі згоди на звільненняОСОБА_3. та ОСОБА_4не було предметом оскарження в суді.
Не має преюдиціального значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювались, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування.
Оскільки по справі зібрано достатньо доказів для ухвалення нового рішення, колегія суддів, вважає за можливе постановити нове рішення, яким позов ДТГО “Львівська залізниця” задовольнити.
Встановлено, що рішенням профкому первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль (протокол № 7 від 15.12.2006р.) в дачі згоди на звільнення зі штату депоОСОБА_3., ОСОБА_4по п. 2 ст. 40 КЗпП України відмовлено. В обгрунтування рішення про відмову в дачі згоди на звільнення від 15.12.2006р. голова профкому первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль п. Г. ОСОБА_5 зазначив, що висновок лікарсько-експертної комісії Відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль від 16.11.2006р., якимОСОБА_3. та ОСОБА_4визнані непридатні до роботи провідниками пасажирських вагонів профком не взяв до уваги, оскількиОСОБА_3та ОСОБА_4представили довідки інших медичних закладів про відсутність у них порушень функцій нервової системи, а тому профком відмовив адміністрації підприємства в дачі згоди на звільнення за п.2 ст. 40 КзпП України.
Відмовляючи в дачі згоди на звільнення ОСОБА_4таОСОБА_3. за ч. 2 ст. 40 КзпП України, відповідач виходив з того, що висновок лікарсько-експертної комісії Відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль від 16.11.2006р. є сумнівним. Судова колегія вважає, що відмова не може грунтуватись на сумнівах та припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтоване.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення профкому є незаконним, так як не грунтується на принципах законності та нормах чинного законодавства.
При даних обставинах, дії профкому первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль та оспорюване рішення є незаконними виходячи із наступного.
Виходячи із змісту положення п.1.8 Правил технічної експуатації залізниць України, затв. наказом Міністерства транспорту України №411 від 12.02.1996р., зареєстрованого в Мінюсті 25.02.1997р. за № 20/1854, періодичне медичне обстеження осіб, прийнятих на залізничний транспорт на посади, пов'язані з рухом поїздів, для визначення придатності їх для виконання відповідної роботи, проводиться відповідно до порядку, встановленому Державною адміністрацією залізничного транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа головного лікаря Відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль №567 від 14.09.2006р.ОСОБА_3., ОСОБА_4як особи пенсійного віку, були направлені згідно наказу на позачергове медичне обстеження поряд з іншими працюючими в локомотивному депо Тернопіль пенсіонерами та працівниками, які знаходились на диспансерному спостеріганні з приводу хвороби за погодженням з профпілковим комітетом.
Висновком лікарсько-експертної комісії Відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль від 16.11.2006р. при позачерговому медичному обстеженіОСОБА_3. та ОСОБА_4визнані непридатним до роботи провідниками пасажирських вагонів приміського сполучення (підстава ст. 42 наказу Міністерства шляхів сполучення СРОСР №23 Ц від 07.12.1987р.), про що зроблена відмітка в Карті форми АКУ-22 0387813 медичного обстеженняОСОБА_3. та ОСОБА_4На виконання висновків заключного акту медичного огляду згідно п.4.1.1 Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затв. наказом Міністерства охорона здоров'я України від 31.03.1994р. № 45, чинного на момент прийняття згаданого висновку ЛЕК, позивач не допускавОСОБА_3. та ОСОБА_4до роботи на цій посаді відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про охорону праці”, оскільки вони відмовились від переводу на інші, запропоновану їм для працевлаштування роботу, не пов'язану з рухом поїздів.
Судом встановлено, що відділкова клінічна лікарня ст. Тернопіль є закладом охорони здоров'я загальнодержавної форми власності, що відноситься до сфери управління Укрзалізниці Міністерства транспорту України, і має першу категорію акредитації з 31.10.2006р. по 31.10.2009р. згідно Акредаціного сертифікату серії МЗ № 006574 виданого Головною акредаційною комісією МОЗ України, та діє з метою охорони здоров'я залізничників та членів їх сімей на підставі ст. 16 Закону України “Про залізничний транспорт” і ст. 22 Закону Ураїни “ Про транспорт” та ліцензії, виданої МОЗ України від 23.02.2005р. здійснюючи попереднє (при прийомі на роботу) та періодичне (протягом трудової діяльності, у тому числі позачергове) медичне обстеження усіх працівників залізничного транспорту, зайнятих на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці та маючи право вирішення питань лікувально-трудової експертизи в плані експертної оцінки придатності до роботи на посадах, зв'язаних з безпекою руху поїздів відповідно до п.п4.4.10 Статуту Відділкової клінічної лікарні ст.Тернопіль, затв. наказом начальника Львівської залізниці № 192/Н від 14.05.2001 р.
Таким чином, висновок лікарсько-експертної комісії Відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль від 16.11.2006р. винесений у відповідності із законом, і ніким не оскаржений. А тому, при прийнятті рішеня про відмову у дачі згоди на звільнення відповідач безпідставно не взяв до уваги висновок лікарсько-експертної комісії Відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль від 16.11.2006р., яким визнано непридатними до роботи провідниками пасажирських вагонів приміського сполученняОСОБА_3. та ОСОБА_4.
Згідно вимог ст. 5 Закону України “Про охорону праці” працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Судом встановлено, що у відомчих медичних закладах залізничного транспорту станом на 15.12.2006р. і на даний час продовжує діяти не скасований і не втративший чинності наказ Міністра шляхів сполучення СРСР №23 від 07.07.1987р.”О медицинском освидетельствовании работников железно-дорожного транспорта, связаных с движением поездов”, яким керуються усі відомчі медичні установи при визначені придатності до роботи усіх, без виключення, працівників залізничного транспорту, робота яких пов'язана з рухом поїздів.
Отже, консультативно-лікувальний центр Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, Тернопільска обласна комунальна психоневрологічна лікарня не є лікувальними закладами, яким надано право визначати придатність робітників для роботи на залізничному транспорті, а тому довідки вищезазначених закладів, відповідач безпідставно взяв до уваги при винесенні рішення від 15.12.2006р. яким відмовлено у дачі згоди на звільненняОСОБА_3. та ОСОБА_4.
Таким чином, наведені обставини відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким визнати незаконним рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль протокол №7 від 15 грудня 2006р. про відмову адміністрації локомотивного депо Тернопіль Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” в дачі згоди на звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4по п. 2 ст. 40 КзпП України.
Керуючись ст.ст. 309, 313-317, 319 ЦПК України та ст.43 КЗпПУкраїни, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2008 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” задовольнити.
Визнати незаконним рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Тернопіль протокол №7 від 15 грудня 2006р. про відмову адміністрації локомотивного депо Тернопіль Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” в дачі згоди на звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4по п. 2 ст. 40 КзпП України.
Судові витрати по справі накласти на сторони в межах ними понесених.
Рішення суду остаточне, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М. Шевчук