АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6294/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1603/14 Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В.

Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05 травня 2013 року близько 00 год. 15 хв. в с. Погарщина Лохвицького району Полтавської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1, з перевищенням встановленої швидкості (близько 100 км/год.) по зустрічній смузі руху без ввімкненого світла в темну пору доби, здійснив наїзд на нього та ОСОБА_3 З місця дорожньо-транспортної пригоди відповідач зник, не надавши будь-якої допомоги, та тільки через 12 годин був розшуканий працівниками Лохвицького РВ. Ушкоджений автомобіль відповідача було вилучено та поміщено на штраф майданчик. Позивач також вказував, що внаслідок ДТП отримав чисельні ушкодження здоров'я у вигляді політравми. Від отриманих тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні в ОСОБА_4 центральній районній лікарні з 05 травня року по 08 травня 2013 року. Після 08 травня 2013 року лікарями Полтавської швидкої допомоги був доставлений для подальшого стаціонарного лікування та хірургічного втручання до ортопедично-травматологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфосовського, де перебував по 27.05.2013 року. В даному медичному закладі йому було проведено дві хірургічні операції, що потягло за собою матеріальні затрати в загальній сумі 11 116 грн. 59 коп. та значні моральні страждання. Відповідач 08 травня 2013 року у рахунок відшкодування шкоди передав його батькові ОСОБА_5 1 000 доларів США, що еквівалентно 8 137 грн. 47 коп. Невідшкодованою залишилася матеріальна шкода в розмірі 2 979 грн. 12 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та матеріальної шкоди в розмірі 5 100 грн. залишено без розгляду. Остаточно просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 2 979 грн. 12 коп., завданої матеріальної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 275 грн. 17 коп., завданої шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права прохав його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення по справі, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилось в присутності сторін та представника апелянта.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 05 травня 2013 року близько 00 год. 15 хв. в с. Погарщина Лохвицького району Полтавської області за участю сторін у справі сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров'я. Володільцем автомобіля ВАЗ - 2108, д.н.з. НОМЕР_1, який здійснив наїзд на потерпілих, є відповідач ОСОБА_1 ОСОБА_1 факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди не заперечує. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент зіткнення мопедом не керували, а котили його по проїзній частині. Згідно розписки від 08 травня 2013 року ОСОБА_5 - батько позивача отримав від ОСОБА_1 1000 доларів США в рахунок лікування ОСОБА_2, внаслідок ДТП.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, яким заподіяна шкода позивачу, несе відповідальність по відшкодуванню такої шкоди, а підстави для звільнення його щодо відшкодування шкоди, передбачені ч. 5 ст. 1187 ЦК України відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Згідно положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведене, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто в цьому випадку діє презумпція вини заподіювача шкоди, яка не підлягає доказуванню з боку потерпілого. Обов'язок доказування відсутності вини за законом покладається на володільця транспортного засобу. Натомість потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди, наявність безпосереднього причинного зв'язку шкоди із неправомірними діями особи, яка її заподіяла, та розмір завданих збитків.

Таким чином, доводи апелянта про те, що позивачем не доведено наявності його вини у спричиненні останньому шкоди, не підлягають до врахування оскільки вони сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних положень закону.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин