АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/5784/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Чередніченко Н.П.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Кучер Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта банк»

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про захист прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту та застави майна недійсним

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У мотивування вимог посилався на те, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладені договори споживчого кредиту та застави майна № 11131978000 (11131978001) від 22.03.2007 року, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 17445,00 доларів США, а останній взяв на себе зобов'язання повернути кредит зі сплатою 13.0% річних у строк до 22.03.2016 року.

08 грудня 2011 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АКІБ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює АКІБ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_2, з правом вимоги повного належного та реального виконання обов'язків останньої за кредитними та забезпечувальними договорами.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, в неї утворилася заборгованість, яка станом на 20.11.2013 року складає 189 464,71 грн., з яких сума заборгованості за кредитом складає 103 659,62 грн.; сума заборгованості по відсотках складає 85 805,09 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 189 464,71 грн. та судовий збір.

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсними договору кредиту та застави майна.

Свої зустрічні вимоги обґрунтовувала тим, що ПАТ «УкрСиббанк» не мало права надавати їй кредит у іноземній валюті, оскільки таке є валютною операцією, а у відповідача не було відповідної ліцензії Національного Банку України на здійснення такої валютної операції.

Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки підвищився курс іноземної валюти (долар США) по відношенню до національної валюти(гривня), що в свою чергу потягнуло збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення її фінансового становища.

Зауважувала, що договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку, й перед його укладенням банк не повідомляв її про умови надання кредиту, інформації про умови кредитування та інше.

З огляду на наведене просила суд визнати договір про надання споживчого кредиту та заставу майна від 22.03.2007 року недійсним з моменту укладення, застосувати наслідки нікчемного правочину та односторонню реституцію у спосіб зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» повернути їй сплачені по договору кредиту суми відсотків, пені, штрафних санкцій та комісії.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що встановлення нового терміну повернення всієї суми кредиту є правом банку, не застосування якого не є перешкодою для звернення до суду із вимогами про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, у відповідності до вимог ст.1050 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та просить ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Зазначає, що в ПАТ «УкрСиббанк» не було відповідної ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій, тому воно не мало права надавати їй кредит у іноземній валюті.

Перед укладенням оспорюваного договору банк не повідомляв їй про умови надання кредиту, інформації про умови кредитування, також не попереджав її про можливість подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні.

В судове засідання 14.05.2014 року ОСОБА_2 та її представник не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені (а.с.143). Свої пояснення надали в судовому 16.04.2014 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 22 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено Договори про надання споживчого кредиту та заставу майна №11131978000 (відповідно до додаткового договору реєстраційний номер було змінено на №11131978001), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 445,00 доларів США, зі сплатою 13.0% річних у строк до 22.03.2016 року (а.с.5-15).

08 грудня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АКІБ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює АКІБ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_2, з правом вимоги повного належного та реального виконання обов'язків останньої за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.31-33).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на те, що Кредитний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки укладений у іноземній валюті з наступних підстав.

У відповідності до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

В силу ст. 524 ЦК України - сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, період сплати тіла, процентів, інших платежів, розмір щомісячного платежу, що і було передбачено сторонами при укладенні кредитного договору - отримання кредиту, його погашення, сплати відсотків в доларах США на виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором позивачем з метою зарахування обов'язкових платежів відповідно до умов кредитного договору відкрито рахунок в іноземній валюті, що повністю відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору.

Відповідно видача кредиту, внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентів, інших обов'язкових платежів в валюті зобов'язання - долар США є правомірним.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

За вказаних вище обставин та за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» має Банківську ліцензію №75, виданою Національним банком України від 28.12.2009 року, відповідно до якої ПАТ «УкрСиббанк» мало право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; Дозволом Національного банку України № 75-2 від 28.12.2009 року; Додатком до Дозволу №75-2 від 28.12.2009 року, які свідчать про те, що ПАТ «УкрСиббанк» має право здійснювати кредитування в іноземній валюті (а.с.80-81).

З наведеного вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» володіло усіма необхідними дозволами на здійснення кредитування в іноземній валюті.

Судом також вірно не взято до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки після його підписання підвищився курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення суми боргу та, як наслідок погіршення її фінансового становища.

У п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Також судом підставно зазначено про необґрунтованість посилання ОСОБА_2 на те, що їй ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії, не було повідомлено у письмовій формі про умови надання кредиту та не надано в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів».

Дане твердження не відповідає дійсності оскільки, відповідно до п. 10.13. кредитного договору, підписання даного договору позичальником свідчить про те, що: - всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист право споживачів».

Також, відповідно до п. 8.2. Кредитного договору, підписанням даного договору позичальник підтверджує, зокрема: - що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, з умов укладеного договору вбачається, що ОСОБА_2 ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та отримала від Банку інформацію згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначене також підтверджується, її особистим підписом на кожній сторінці оспорюваного договору та на графіку погашення кредиту.

Таким чином, ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» не було дотримано умов договору, щодо порядку дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит, оскільки не надано суду доказів вручення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.

Дійсно, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит визначено сторонами відповідно до умов Розділу 12 договору про надання споживчого кредиту та застави майна № 11131978000 від 22 березня 2007 року .

Відповідно до п.12.1 договору про надання споживчого кредиту та застави майна № 11131978000 від 22 березня 2007 року, банк повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту від банку.

Разом з тим, судом не звернуто уваги на положення ч.2 ст. 1050 ЦК України якою передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, пред'явленням вимоги, у відповідності до вимог законодавства, є як направлення/вручення вимоги про дострокове погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Отже, не направлення вимоги про дострокове повернення заборгованості не є перешкодою для реалізації права банку звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав кредитні кошти, разом з тим, ОСОБА_2 не виконала умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 20.11.2013 року складає 189464,71 грн., з яких сума заборгованості за кредитом складає 103659,62 грн.; сума заборгованості по відсотках складає 85805,09 грн. (а.с.28).

Щодо суми заборгованості за кредитним договором, то ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі позивач не заперечувала проти розміру заборгованості, не надала суду іншого розрахунку заборгованості, зазначила лише в своїх поясненнях в апеляційній інстанції, що не була поінформована про підняттям їй відсоткової ставки на 2%.

На спростування цього представник банку надав копію заяви ОСОБА_2 від 26.02.2009 року на ім»я начальника відділення АКІБ «Укрсиббанк» з проханням про зниження їй процентної ставки на цих два відсотки з посиланням на те, що їй проводили реструктуризацію боргу, що спростовує доводи ОСОБА_2 в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні даного позову в повному обсязі, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з ОСОБА_2 слід також стягнути понесені позивачем судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1894,65 грн.

Керуючись ст.ст. 525,526,551,610,629,1050 ЦК України, ст.ст. 88,303,304,307,308, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2007 року в сумі 189 464,71 грн. та судовий збір в розмірі 1894,65 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: