АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/5156/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - КалініченкоЛ.С.
Доповідач - Ящук Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_3, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу квартири та іпотеки від 08 лютого 2012 року недійсними,
встановила:
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу квартири та іпотеки від 08 лютого 2012 року недійсними.
Визнано недійсним договір від 08.02.2012 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 20.
Визнано недійсним договір іпотеки від 08.02.2012 року щодо квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 23.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
14.01.2014 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення, яким просить зазначити площу об'єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1: загальна площа 44,8 кв.м., житлова площа 21,9 кв.м.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову про визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 з зазначенням площі об'єкта нерухомого майна - загальної площі 44,8 кв. м., житлової площі 21,9 кв. м., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказував, що після того, як заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року набрало законної сили, відповідні документи було направлено до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Однак, 08.01.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві КендзьорВ.Я. було винесено рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, посилаючись на відсутність у резолютивній рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року зазначення площі об'єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про винесення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у прохальній частині позовної заяви позивач не вказав площі об'єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, а тому судом прийнято рішення в межах заявлених позивачем вимог. Оскільки ч. 1 ст. 220 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не встановив підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Однак погодитись у повному обсязі з таким висновком суду колегія суддів не може враховуючи наступне.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року визнано недійсним договір від 08.02.2012 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 20.
Визнано недійсним договір іпотеки від 08.02.2012 року щодо квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 23.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Заяву про роз'яснення рішення суду заявник обґрунтовує тим, що для виконання вказаного рішення він звернувся до Державної реєстраційної служби з заявою про реєстрацію права власності. Однак, 08.01.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьор В.Я. було винесено рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з посиланням на відсутність необхідних документів, що підтверджують площу об'єкта нерухомого майна ( загальну та житлову).
Відповідно до п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно відомості щодо об'єкта нерухомого майна, серед яких площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.
Посилання суду першої інстанції на неможливість винесення додаткового рішення з огляду на вирішення у повному обсязі позовних вимог позивача рішенням суду від 23.01.2013 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки загальна та житлова площа спірної квартири не є позовною вимогою, а належить до параметрів технічної характеристики об'єкта нерухомого майна, необхідність зазначення яких у рішенні суду зумовлена вимогами пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року.
Зі змісту рішення суду від 23.01.2013 року вбачається, що суд досліджував договір купівлі-продажу від 25.08.1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 1650, відповідно до якого позивач придбала у гр. ОСОБА_10 однокімнатну квартиру, загальною площею 44,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Також з вказаного договору вбачається, що жила площа квартири складає 21,9 кв.м. ( а.с. 7).
Отже, відсутність зазначених даних в резолютивній частині рішення суперечить чинному Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та унеможливлює реєстрацію права власності позивача, що виникло на підставі вказаного судового рішення.
У п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено,що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що загальна та житлова площа квартири як об'єкту нерухомого майна були предметом дослідження суду першої інстанції при встановленні обставин справи і не є окремими позовними вимогами, то ухваленням додаткового рішення не вирішуються вимоги, не досліджені в судовому засіданні, для зазначення загальної та житлової площі квартири, що була предметом спору, не потребується змінювати суть основного рішення.
Таким чином, враховуючи вимоги Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасувати ухвалу суду з передачею на новий розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки відповідно до змісту ст. 220 ЦПК України таке рішення може бути винесене лише тим судом, що його ухвалив.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311-313, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року - скасувати, питання щодо ухвалення додаткового рішення передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Судді: