Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючий: Хилевич С.В.,
судді: Демянчук С.В, Боймиструк С.В.
секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.
за участю представників: позивача та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України",
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Рівненського міського суду від 6 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія „Сібінвестград», Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс»; про визнання майнових прав на квартиру, визнання недійсними договорів іпотеки і відступлення права вимоги, скасування заборони відчуження квартири, виключення з державного реєстру іпотек записів про передачу в іпотеку майнових прав на квартиру,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 6 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» (далі - ТОВ «ІБК «Сібінвестград»), Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (далі - АКБ «Трансбанк»), Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний ексімбанк України"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс»; про визнання майнових прав на квартиру, визнання недійсними договору іпотеки і договору відступлення права вимоги, скасування заборони відчуження квартири, виключення з державного реєстру іпотек записів про передачу в іпотеку майнових прав на квартиру.
Визнано за ОСОБА_2 100 процентів майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2
Припинено з 11 червня 2008 року управління майном управителя - АКБ «Трансбанк» на підставі договору № 135/1-ФФБ та свідоцтва № 135/1ФФБ до нього, в частині однокімнатної квартири АДРЕСА_2
Визнано недійсним договір іпотеки від 6 червня 2008 року, що укладений між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «ІБК «Сібінвестград», про передачу в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2
Визнано недійсним договір відступлення від 22 червня 2009 року укладений АКБ «Транбанк» з ПАТ «Державний ексімбанк України» за договором іпотеки від 6 червня 2008 року, що укладений між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «ІБК «Сібінвестград», який передбачає відступлення предмета іпотеки - майнових прав на квартиру АДРЕСА_2
Скасовано заборону відчуження однокімнатної квартири АДРЕСА_2, що здійснена в зв'язку з посвідченням договору іпотеки, укладеного між АКБ «Трансбанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «ІБК «Сібінвестград» (Іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8836216.
Виключено з державного реєстру іпотек запис про передачу в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, внесеного в реєстр іпотек приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі № 1046, в якому зазначено іпотекодержателем АКБ «Трансбанк».
Виключено з державного реєстру іпотек запис про передачу в іпотеку, як об'єкта обтяження квартири АДРЕСА_2, внесеного в державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_3, АДРЕСА_3, номер запису 1 від 22 червня 2009 року, реєстраційний номер 2012, в якому зазначено іпотекодержателем ПАТ «Державний ексімбанк України».
Стягнуто з ТОВ «ІБК «Сібінвестград», АКБ «Трансбанк», ПАТ «Державний ексімбанк України» на користь ОСОБА_2 1 900 гривень судового збору.
У поданій на рішення апеляційній скарзі ПАТ «Державний ексімбанк України» покликався на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального і матеріального права.
На її обґрунтування зазначав про неврахування судом першої інстанції вимог ст.ст. 3, 15 ЦПК України, відповідно до яких в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право та залишив без уваги, що позивач звернулась до суду з позовом про визнання 100 відсотків майнових прав на квартиру до відповідачів, які не оспорювали цього права, та не встановив, чи має місце порушення прав позивача та в чому саме воно полягає. Судом не перевірено той факт, що на підставі договору відступлення від 22 червня 2009 року АКБ «Трансбанк» як іпотекодержатель відступив на користь ПАТ „Державний ексімбанк України» не майнові права на квартиру, а усі права вимоги за договором іпотеки, тобто право іпотеки на майнові права на квартиру.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми ст. 17 Закону України «Про іпотеку», оскільки дана норма встановлює підстави припинення іпотеки, а не визнання недійсним договору іпотеки, та не застосував положень ст. 23 цього Закону, а також ст.6, ч.1 ст.576, ст.627 ЦК України.
Вважав неправильним і рішення суду в частині скасування заборони відчуження квартири АДРЕСА_2, та в частині виключення з державного реєстру іпотек запису про передачу в іпотеку майнових прав на нерухоме майно.
Покликаючись на правила ч. 2 ст. 31 ЦПК України, які не передбачають можливості одночасної зміни предмету і підстав позову, переконаний, що заява позивача про уточнення позовних вимог від 20 січня 2014 року є такою, яка не відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства.
З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 6 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
У поданих запереченнях ОСОБА_2, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що після сплати вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_2, позивач стала власником 100 відсотків майнових прав на цю однокімнатну квартиру і своєї згоди на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку нікому не давала. Тому після цього АКБ «Трансбанк» не вправі був передавати майнові права на спірне житлове приміщення ПАТ «Державний ексімбанк України». Договір іпотеки від 6 червня 2008 року, що укладений між АКБ «Трансбанк» як іпотекодержателем і ТОВ «ІБК «Сібінвестград» як іпотекодавцем, про передачу в іпотеку майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 1 та 5 Закону України «Про іпотеку».
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів частково не може.
Апеляційний суд знаходить, що місцевий суд законно й обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 100 % майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, навівши з цього приводу відповідні обґрунтування, яких не спростовують доводи поданої апеляційної скарги.
Водночас, колегія суддів решту висновків суду вважає необґрунтованими, виходячи з такого.
Матеріалами справи встановлено, що 6 червня 2008 року між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «ІБК» «Сібінвестград» було укладено кредитний договір № 2253, відповідно до якого банк надав цьому господарюючому суб'єкту кредит у розмірі 157 500,00 гривень під 28 відсотків річних з кінцевим терміном повернення 5 червня 2009 року (а. с. 52-59). Того ж дня між АКБ «Трансбанк» і ТОВ «ІБК» "Сібінвестград» з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 2253 було укладено договір іпотеки (без номера), за яким ТОВ «ІБК «Сібінвестград» було передано банку в іпотеку майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 44-48).
11 червня 2008 року АКБ «Трансбанк» укладено з ОСОБА_2 договір №135/1-ФФБ про участь позивача у фонді фінансування будівництва виду "А", а саме: будинку АДРЕСА_2 (а. с. 6-10). ТОВ «ІБК» «Сібінвестград» того ж дня укладено з ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ІБК «Сібінвестград» відступило, а позивач набула у повному обсязі право вимоги, що належало ТОВ «ІБК» «Сібінвестград» за договором № 109/1-ФФБ про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" від 6 червня 2008 року на вул. Гагаріна у м. Рівному, який був укладений між ТОВ «ІБК «Сібінвестград» та АКБ «Трансбанк» (а. с. 11-13).
Відповідно до виданого управителем - АКБ «Трансбанк» 12 червня 2008 року свідоцтва № 135/1-ФФБ про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" житлового будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 після сплати нею акційної вартості об'єкта інвестування було закріплено сам об'єкт інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на 13 поверсі площею 43,37 кв. м., загальною вартістю 222 500 гривень, майнові права на яку з 6 червня 2008 року ТОВ «ІБК» «Сібінвестград» були передані в іпотеку АКБ «Трансбанк» (а. с. 14-14, зв.).
Наведені обставини свідчать про узгодженість дій АКБ «Трансбанк» як іпотекодержателя та ТОВ «ІБК «Сібінвестград» як іпотекодавця щодо ОСОБА_2 (ст. 9 Закону України «Про іпотеку»).
З урахуванням цього позивач, сплативши акційну вартість майнових прав на спірну квартиру, набула майнові права на це приміщення вже після того, як ці майнові права були передані в іпотеку банку, в зв'язку з чим вже перебували під обтяженням.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у т.ч. в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Як убачається з матеріалів справи, позивач не була стороною договору іпотеки від 6 червня 2008 року, який з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 2253 від 6 червня 2008 року уклали між собою АКБ «Трансбанк» і ТОВ «ІБК «Сібінвестград» щодо майнових прав на спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, а тому відсутні підстави вважати, що на момент його укладення якимось чином були порушені права ОСОБА_2, що набула майнові права на цю квартиру пізніше.
Висновок суду першої інстанції про те, що майнові права на квартиру в незавершеному будівництвом будинку взагалі не могли бути предметом іпотеки, не відповідає нормам ст. 1 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною у 2008 році, та правилам ч. 1 ст. 576 ЦК України.
Помилковим є також його висновок про припинення іпотеки майнових прав на спірну квартиру за договором іпотеки від 6 червня 2008 року унаслідок реалізації предмета іпотеки позивачу, оскільки такий висновок суду суперечить положенням абзацу третьому ст. 17 та розділу V Закону України «Про іпотеку».
Тому з урахуванням викладених обставин в їх сукупності колегія суддів переконана, що в міського суду не було підстав визнавати недійсним оспорюваний договір іпотеки, який був укладений між АКБ «Трансбанк» як іпотекодержателем і ТОВ «ІБК «Сібінвестград» як іпотекодавцем, про передачу в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2
Також не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_2 про припинення управління майном управителя АКБ «Трансбанк», про скасування заборони на відчуження спірної однокімнатної квартири та про виключення записів з державного реєстру іпотек як такі, що є похідними від позовних вимог про визнання договору іпотеки від 6 червня 2008 року недійсним.
Щодо наступного відступлення у 2009 році АКБ «Трансбанк» на користь ПАТ «Державний ексімбанк України» прав за іпотечним договором одночасно із відступленням права вимоги за основним зобов'язанням, то вони повністю відповідають вимогам ст. 24 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим підстав визнавати такі відступлення недійсними не вбачається. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для часткового скасування оскаржуваного рішення і ухвалення з цього приводу нового - про відмову в позові в цій частині позову.
На підставі ст.ст. 1, 5, 9, 17, 23, 24 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 576 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково. Скасувати рішення Рівненського міського суду від 6 лютого 2014 року в частині визнання недійсним договору іпотеки від 6 червня 2008 року, визнання недійсним договору відступлення від 22 червня 2009 року, припинення управління майном управителя Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», скасування заборони на відчуження спірної однокімнатної квартири, про виключення записів з державного реєстру іпотек і присудження судового збору.
ОСОБА_2 відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград», Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» і Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс». В решті - рішення суду першої інстанції (щодо визнання за ОСОБА_2 майнових прав на спірну квартиру) залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: С.В.Хилевич
Судді: С.В.Демянчук
С.В.Боймиструк