Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
УКРАЇНА
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2014 року справа №805/3022/14
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Шишова О.О., Попова В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 805/3022/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області (далі - Управління) звернулося до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг у зв'язку з несплатою штрафних санкцій на загальну суму 340,00 грн., накладених позивачем на відповідача рішеннями від 05.01.2012 року за № 1 та № 2 за несвоєчасне подання звітності до системи персоніфікованого обліку за 2006 рік та 2007 рік. Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач у відповідності до чинного законодавства просив суд стягнути наведену суму заборгованості у судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог у зазначеній справі відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, Управління подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовної заяви.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно свідоцтву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 26.05.2006 року за № 2 247 000 0000 000650. Узятий на облік до Управління 29.05.2006 року за № 05-46-11-2895.
Як слідує з матеріалів справи, Управлінням 05.01.2012 року складено акти за № 288 та № 289, згідно яким встановлено, що позивач вчинив порушення, передбачені частиною 9 пункту 5 статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду - не подано звітність за 2006 рік (акт № 288), не подано звітність за 2007 рік (акт № 289) (а. с. 8, 9).
На підставі зазначених актів, Управлінням відносно ФОП ОСОБА_2 на підставі частини 9 пункту 5 статті 106 Закону № 1058-IV прийняті рішення від 05.01.2012 року, відповідно, за № 1 та № 2, про застосування фінансових санкцій, а саме:
- згідно рішенню № 1 - у розмірі 170,00 грн. (а. с. 10);
- згідно рішенню № 2 - у розмірі 170,00 грн. (а. с. 11).
Всього фінансових санкцій - 340,00 грн.
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що 06.02.2012 року позивачем сформовано та надіслано на адресу відповідача вимогу № 6 про сплату боргу на суму 340,00 грн. (а. с. 13).
З картки особового рахунку ФОП ОСОБА_2 станом на 27.02.2014 року вбачається, що фінансові санкції у розмірі 340,00 грн. не сплачені (а. с. 15).
Зазначені рішення не оскаржувалися відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні цього позову, суд першої інстанції вдався до оцінки правомірності застосування цих штрафних санкцій в межах даного судового провадження.
Між тим, судова колегія апеляційного суду не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення такого боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
При цьому, питання правомірності прийняття рішень, за якими відповідні грошові зобов'язання враховані, не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про донарахування відповідних зобов'язань не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Відповідно до п.3 ст.106 Закону № 1058-IV та п. п. 8.4 ст.8 Інструкції про Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отриманої узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону № 1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Відповідно до п. 15 ст. 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Порядок стягнення заборгованості за страховими внесками визначається виключно Закону № 1058-IV та поширюється на суми боргу за страховими внесками, що виник як до так і після 01 січня 2004 року (статті 1 та 5 Закону).
Таким чином, внаслідок порушення норм Закону № 1058-IV відповідачем порушуються інтереси держави, встановлений порядок надходження і зарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що ускладнює виконання Пенсійним фондом України одного з завдань - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).
Наведеним Законом було внесено зміни до деяких законів України, зокрема, до Закону № 1058-IV, та було скасовано відповідні пункти ст. 106 Закону, на підставі до яких виносилось рішення про застосування фінансових санкцій.
Згідно до п.7 Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача грошові кошти у сумі наявного боргу.
Аналогічна правова позиція з приводу застосування норм процесуального законодавства у схожих правовідносинах викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 року у справі № К/9991/30233/12, а також в ухвалі того ж суду від 04.02.2014 року в справі № К/9991/39903/11.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена без додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області - задовольнити повністю.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 805/3022/14 - скасувати.
Позов Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 340,00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на розрахунковий рахунок 256033122055 у ДОУ ВАТ ДОБУ МФО 335106 ОКПО 21983633 суму боргу в розмірі 340 (трьохсот сорока) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
В.В.Попов