ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р. Справа № 170353/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року по справі № 2а-1970/2660/12 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з додатковою відповідальністю «Меп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Меп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 5550,90 грн. в т.ч. пені 75,90 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року в задоволенні позовних вимог Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу та з наведених у ній підстав просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, тому спір вирішено на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується актом перевірки виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «Меп» становить 8 осіб, з них: середньооблікова штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 10950 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захист інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Відповідно до положень ст. 18-1 вказаного Закону, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на відповідача покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. ст. 18, 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладено, зокрема, на державну службу зайнятості.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакансій), яку повинні подавати підприємства, установи, організації відповідно до положень ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Судом встановлено, що на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем створено робоче місце для інваліда, підтвердженням чого є копії «Звітів про наявність вакансій» (форма 3-ПН) від 09.02.2011 року, 02.07.2011 року, у яких відповідачем вказано про потребу в працівникові-інваліду. У поданих відповідачем у 2011 році звітах за формою № 3-ПН останній вказував про потребу в працівнику - інваліду, зокрема, наявність робочого місця - кравця по пошиттю верхнього легкого одягу (1 особу).

Як вбачається з довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 24.07.2012 року №04/60/3982 товариством «Меп» подана вакансія кравця для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями 11 лютого 2011 року та була актуальна до 30 грудня 2011 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, на підставі даних товариства з додатковою відповідальністю «Меп» про потребу у працівниках направлено на працевлаштування особу з обмеженою працездатністю на посаду кравця, однак остання відмовилась від працевлаштування у зв'язку із небажанням офіційно працювати. Відмов роботодавця у прийняті на роботу інвалідів не було, що підтверджується довідкою Тернопільського МРЦЗ від 19.06.2012 року №03/3478

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем достатньо здійснено передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходи щодо інформування вищезазначених органів про наявність на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з додатковою відповідальністю «Меп» відмовлено правильно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року по справі № 2а-1970/2660/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський