Єдиний унікальний номер 219/31/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4059/2014
Категорія 21 Головуючий у 1 інстанції - Тверський С.М.
Доповідач - Агєєв О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2014 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Артемівської міської ради про визнання правочину недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 21.02.2008р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Форос-плюс» укладено договір кредиту №45-05/18 цільового характеру у сумі 1 200 000грн., для оплати двох вантажних автомобілів. В забезпечення вказаного договору 21.02.2008р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №2. Через систематичне невиконання ТОВ «Форос-плюс» своїх зобов'язань за кредитним договором, в травні 2009р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу, зокрема з ОСОБА_1, а в липні 2009р. із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно поручителя, яка ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 08.07.2009р. задоволена з накладенням арешту на квартиру ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, під час виконання даної ухвали суду відділом ДВС отримано інформацію про те, що 13.08.2009р. право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 06.06.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_5
Вважає, що вказаний договір дарування вчинений з наміром завдати шкоди законним правам і інтересам кредитора - ПАТ «Укрсоцбанк», а також без дозволу органу опіки та піклування, тому просив суд визнати його недійсним та привести сторони договору дарування квартири до первісного стану (а.с. 2-6).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Артемівської міської ради про визнання правочину недійсним відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» через представника Бистрицьку І.О. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що зміст спірного правочину, в порушення ч.1 ст.203 ЦПК України не відповідає ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.177 СК України відповідно до яких батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню; суд залишив поза увагою вчинення ОСОБА_1 спірного правочину після отримання нею листа-претензії, який містив попередження про звернення стягнення на її майно у разі не погашення заборгованості за кредитним договором; а також не взяв до уваги безспірний факт наявності арешту на спірну квартиру на дату державної реєстрації права власності малолітнього ОСОБА_3
Представник апелянта в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував про доводів скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Інші відповідачі в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Третя особа в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2008р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Форос-плюс» укладено договір кредиту №45-05/18 цільового характеру у сумі 1200000,00 грн., для оплати двох вантажних автомобілів (а.с. 16-21). В забезпечення кредитного договору, 21.02.2008р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки №2 (а.с. 23-25).
Відповідно до договору дарування квартири від 06.06.2009р., зареєстрованого в реєстрі за № 2148, ОСОБА_1 подарувала АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 (а.с. 53).
Державним реєстратором реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області 13.08.2009р. прийнято рішення про державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстровим номером 27454746 права власності ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 06.06.2009р. приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2148 (а.с. 42).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013р. у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 відмовлено. Даним судовим рішенням встановлено, що на момент реєстрації права власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 дані про накладення арешту були відсутні, тобто не було порушено встановленого законом порядку реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с.50-51).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності ПАТ «Укрсоцбанк» позовних вимог щодо недійсності правочину з надання належних та допустимих доказів відповідно до ст.60 ЦПК України.
Апеляційний суд, не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, за змістом ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 5 п.5 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009, № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Матеріалами справи встановлено, що 06.06.2009р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, зареєстрований в реєстрі за № 2148, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 (а.с. 53).
ПАТ «Укрсоцбанк» звертаючись до суду з позовом про визнання даного правочину недійсним та повернення сторін у попередній стан, послався на невідповідність договору вимогам ч.1 ст.203 ЦПК України (відсутність дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо майнових прав дитини, що передбачено ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.177 СК України), а також на те, що ОСОБА_1 вчинено спірний правочин після отримання нею листа-претензії, який містив попередження про звернення стягнення на її майно у разі не погашення заборгованості за кредитним договором та на наявність заборони відчуження спірної квартири на дату державної реєстрації права власності малолітнього ОСОБА_3, що свідчить про укладення спірного договору з наміром завдати шкоди ПАТ «Укрсоцбанк».
Матеріалами справи також встановлено, що обтяження на АДРЕСА_1 було зареєстровано 09.07.2009р. реєстраційною службою Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.07.2009р. про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-30, 32, 42-43).
Рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором було ухвалено апеляційним судом Донецької області 27.12.2012р. (35-39).
Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк», не будучи стороною спірного договору, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не довело, що на час укладання договору дарування від 06.06.2009р. було порушено його права та законні інтереси.
З урахуванням викладеного, враховуючи підстави позову та вимоги чинного законодавства, правові підстави для задоволення позову про визнання спірного договору недійсним відсутні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Артемівської міської ради про визнання правочину недійсним відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: