Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від              24 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 травня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 15 січня 1998 року відповідачі в присутності свідків взяли у нього в борг 3 200 доларів США, які зобов'язались повернути до 15 липня  1998 року зі сплатою щомісячно 8% від отриманої суми. Однак в обумовлений строк відповідачі грошей не повернули та почали уникати зустрічей з ним. Восени 1998 року він отримав від відповідачів лист, в якому вони просили відстрочити повернення боргу до 1 січня 2006 року.

Посилаючись на те, що відповідачі добровільно борг не повертають, позивач просив стягнути з них борг у розмірі 16 000 грн. і судові витрати.

У ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів борг у розмірі 16 100 грн., 8% від суми боргу за 119 місяців у розмірі 152 320 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 травня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування  судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм  матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.