Номер провадження: 22-ц/785/4683/14

Номер справи місцевого суду: 2-3090/11

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири,-

встановила:

Позивач ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом до суду, який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 12-13 т. 2) та просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду з позовом, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.02.1994 року, укладеного між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарована), посвідченого Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою від 04.02.1994 року, по реєстру № 2-582.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3, відповідно до уточненої позовної заяви, обґрунтовував тим, що покупцем спірної квартири АДРЕСА_1 в дійсності є він. Оформити спірну квартиру на нього, у зв'язку з поїздкою до м. Моски, він доручив ОСОБА_5, з якою зустрічався і повністю їй довіряв. Однак, ОСОБА_5 вказану квартиру оформила на себе, спочатку уклавши договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_4, а потім - спірний договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 зазначену квартиру.

26.11.1998 року він та ОСОБА_5 уклали шлюб та остання змінила ім'я з ОСОБА_5 на ОСОБА_5.

Він неодноразово мав наміри ознайомитися з правовстановлюючими документами на спірну квартиру, але ОСОБА_5 знаходила доводи, які перешкоджали йому в цьому намірі.

У листопаді 2008 року він дізнався про те, що ОСОБА_5 оформила квартиру АДРЕСА_1 на себе, у зв'язку з чим він звернувся до суду за судовим захистом.

В свою чергу ОСОБА_4 (ОСОБА_4 а. с. 14, 32) звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 (а. с. 35- т. 2), в якій просила визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду із зустрічним позовом, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.02.1994 року, укладеного між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарована), посвідченого Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою від 04.02.1994 року, реєстровий № 2-582.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4, відповідно до її позовної заяви, обґрунтовувала тим, що спірний договір дарування укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Однак згідно вказаного договору дарування ОСОБА_4 ніколи не була власником спірної квартири, її власником була вона, ОСОБА_4, нині ОСОБА_4. Таким чином вважала, що договір дарування спірної квартири підписаний дарувальником - ОСОБА_4 на користь обдарованої ОСОБА_5 підтверджує факт того, що обдарована не є сумлінним набувачем цієї квартири за вказаним договором дарування.

Проте, що договір дарування спірної квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їй стало відомо з уточненої позовної заяви ОСОБА_3 та додатків до цього позову, у вигляді копії договору дарування. При підписанні цього договору дарування у нотаріуса нею не замовлявся примірник договору для сабе.

У судовому засіданні, як зазначено в рішенні суду, представник позивача за первісним позовом вимоги позовної заяви ОСОБА_3 підтримала, просила позов задовольнити. Проти задоволення зустрічної позовної заяви не заперечувала. Позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі. Відповідачка ОСОБА_5 у судовому засіданні з позовними вимогами первісного та зустрічного позову не погодилася, надала до суду письмову заяву, відповідно до якої просила застосувати до позовних заяв строки позовної давності.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2014 року, в яких просять скасувати рішення суду від 13.02.2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, а отже не може залишатися в силі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційних скарг. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (в тому числі через представників ч. 5 ст. 76 ЦПК України), причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що предметом спору у первісному та зустрічному позовах є визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1. Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується сторонами по справі спірний договір дарування було укладено 04 лютого 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Із позовною заявою до ОСОБА_5 з приводу спірної квартири ОСОБА_3 звернувся до суду 15.05.2011 року. ОСОБА_4 зустрічна позовна заява про визнання договору дарування недійсним була подана до суду лише 12.04.2013 року, тобто на час звернення до суду з відповідними позовами минуло більше 17 років з моменту укладення спірного договору дарування.

Відповідно до п. 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оспорюваний договір дарування був укладений у 1994 році, таким чином правовідносини, які склалися між сторонами регулюються ЦК 1963 року.

Так, відповідно до ст. 71 ЦК 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Ст. 80 ЦК 1963 року встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до ст. 75 ЦК 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Позивачі за первісним і зустрічним позовом не надали до суду жодних доказів в підтвердження поважності пропуску строків звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог останніх.

За таких обставин, суд першої інстанції відмовив в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку відповідно до обставин, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги та на підставі наданих і досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позовних вимог як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону, відповідно до обставин, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги, наданих доказів та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Оскільки, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги та докази, які б підтверджували поважність причин пропуску позивачами позовної давності, такі докази не представлено і суду апеляційної інстанції.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, що саме ОСОБА_3 був покупцем спірної квартири в ОСОБА_9, а його доводи спростовуються договором купівлі-продажу спірної квартири (а. с. 72-73 т. 1, 15-16 т. 2), який позивачем не оспорюється, та згідно якого покупцем спірної квартири була ОСОБА_4 Також його доводи заперечуються відповідачкою (а. с. 42 т. 2). В зв'язку з цим, відсутні підстави вважати, що спірним договором дарування спірної квартири (а. с. 12-13 т. 1, 17-18, 40-41 т. 2) порушуються права ОСОБА_3, який не є стороною цього договору, а вказаний договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до матеріалів справи, ним не оспорюється. Також в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 про спірний договір дізнався лише в 2008 році, який було укладено в 1994 році (з позовом до суду звернувся в 2011 році а. с. 1-4 т. 1), враховуючи, що ОСОБА_3 проживав в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, яка є обдарованою згідно спірного договору, з 1998 року по 2010 рік, що вбачається з уточненої позовної заяви ОСОБА_3 (а. с. 12-13 т. 2). В зв'язку з викладеним, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3

Крім того, доводи позивачки за зустрічним позовом (а. с. 35 т. 2) щодо поважності причин пропуску позовної давності не підтверджуються будь-якими доказами та спростовуються самим спірним договором, який вона власноручно підписала в 1994 році (з позовом до суду звернулася в 2013 році а. с. 35 т. 2). Також враховуючи обставини, якими позивачка за зустрічним позовом (а. с. 35 т. 2) обґрунтовувала свої вимоги, яка не заперечує укладення спірного договору з відповідачкою, а лише вказує на технічну помилку допущену в її прізвищі, відсутні підстави вважати, що спірний договір дарування, в якому допущена технічна помилка в її прізвищі як дарувальника, порушує її права. В зв'язку з викладеним, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4

Тому обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог та обґрунтовують поважність причин пропуску позовної давності, ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачами пропущено позовну давність та не доведено поважність причин пропуску, що є підставою, відповідно до ст. 80 ЦК України, в редакції 1963 року, яка застосовується до спірних правовідносин, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції 2003 року, для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія, враховуючи доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не можуть бути задоволені, приймаючи до уваги викладене та, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно відхилити, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2014 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич