Судове рішення #36871799


Справа № 2-699/13

Провадження № 22ц/782/1685/14

УХВАЛА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.,

Суддів: Яреська А.В., Борисова Є.А.

За участю секретаря: Соловей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданою через представника ОСОБА_3,

на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 березня 2014 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, 3-я особа у справі МКП «Жилсервіс», за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4,ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди за порушення немайнових прав громадян, 3-я особа у справі МКП «Жилсервіс»,

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним рішенням відмовлено як у задоволенні первісного, так і зустрічного позовів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданій через представника ОСОБА_3, ставиться питання про зміну рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 березня 2014 року, а саме, скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди за порушення немайнових прав громадян і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову у зв'язку з незаконністю рішення суду в цій частині внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до порушення прав та інтересів апелянтів, і залишення без змін в іншій частині.

Крім того апелянтами ставиться питання про скасування ухвал Ленінського районного суду м. Луганська:

від 17.12.2012 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи;

від 23.01.2013 року про відмову у задоволенні заяви про відвід головуючому;

від 04.03.2013 року про задоволення клопотання позивача за первісним позовом про залучення до участі у справі нового відповідача - ОСОБА_2;

від 01.07.2013 року, від 04.11.2013 року про відмову у задоволенні заяви про відвід головуючому і секретарю.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути

законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,

повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч.1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди за порушення немайнових прав громадян, 3-я особа у справі МКП «Жилсервіс», то судовою колегією оцінка законності і обґрунтованості даного рішення буде здійснюватись лише в зазначеній частині.

Як вбачається із матеріалів справи, за зустрічним позовом позивачі просили суд визнати недійсним акт залиття квартири АДРЕСА_1, складений ДУ №10 МКП Жилсервіс» від 18.06.2012 року, враховуючи, що цей документ складений без проведення зустрічного обстеження квартири АДРЕСА_2 та містить в собі неперевірені дані. Просили встановити факт того, що були відсутні обставини затоплення квартири, яка належить ОСОБА_4, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, з вини власників квартири АДРЕСА_2, співвласниками якої є ОСОБА_2 і ОСОБА_1, управління майном якої з 2008 року постійно здійснює ОСОБА_1 Просили встановити факт порушення немайнових прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як володільців квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в частині самовільного проникнення в їх квартиру 13.06.2012 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6; незаконного проведення в ній огляду із своєю корисливою метою.

Просили стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_6, що допустили порушення немайнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які стосуються недоторканості їх особистого та сімейного життя, недоторканості їх житла, розголошення відомостей, які порочать честь, гідність громадянина за завдану моральну шкоду співвласникам квартири, моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було досліджено акт залиття квартири АДРЕСА_1, складений ДУ №10 МКП Жилсервіс» від 18.06.2012 року, і встановлено, що його складено з порушенням, без участі власників квартири, без обстеження безпосередньо квартири, з якої нібито відбулось залиття.

Проте відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання даного акту

недійсним, суд першої інстанції послався те, що акт залиття не є правочином в розумінні

ст. 202 ЦК Україні, які відповідно до вимог цивільного законодавства можуть бути

оспорені як недійсні з наступним скасуванням, та по суті є документом, який засвідчує факт певної події, в даному випадку, залиття, а тому, не може бути визнаний недійсним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки ст.ст. 15, 16 ЦК України не передбачений такий спосіб захисту порушеного права.

Такі саме висновки зробив суд щодо вимог зустрічного позову в частині встановлення факту відсутності обставин затоплення квартири, яка належить ОСОБА_4, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, з вини власників квартири АДРЕСА_2, співвласниками якої є ОСОБА_2 і ОСОБА_1; факту порушення немайнових прав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як володільців квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в частині самовільного проникнення в їх

квартиру 13.06.2012 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6; незаконного проведення в

ній огляду зі своєю корисливою метою.

Крім того, оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову

відмовлено не з тих підстав, що затоплення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, і події, пов'язані з цим, не мали місця, а тому,

що акт затоплення квартири не відповідає вимогам, встановленим Правилами утримання

жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з

питань житлово- комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, складений

несвоєчасно, а розмір завданих збитків не доведений у встановленому законом порядку.

І позивачки за первісним позовом рішення суду не оскаржили.

Тому колегія суддів погоджується і з висновком суду щодо того, що з

урахуванням вимог ст..П67 ЦК України і не встановленням в ході розгляду справи

неправомірності дій ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , факту завдання моральної

шкоди їх діями та наявності вини, вимоги в частині стягнення з них моральної шкоди

також не підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів бере до уваги те, що доводи апелянтів у своїй

більшості є доводами, які багаторазово через представника надавались ними як на

заперечення первісно поданого позову, так і в обґрунтування позовних вимог, заявлених

ними, були детально розглянуті судом першої інстанції, та повно, об'єктивно і всебічно

перевірені судом, і не спростовують його висновків, викладених в оскаржуваному

рішенні.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то апелянтами не береться до уваги наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або

оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,

які беруть участь у справі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 р. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших громадян щодо

офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями

жителів міста Жовті Води) частину першу ст. 55 Конституції України треба розуміти так,

що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може

відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції не мав підстав для відмови у

відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4і ОСОБА_5 про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Ст. 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на

засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання

доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають

значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки,

ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з засад діючого цивільного процесуального законодавства, суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.

Оскільки позивачками за первісним позовом ставилось питання про стягнення матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, то у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні заяви про призначення будівельно-технічної експертизи для з'ясування обсягу спричиненої залиттям квартири шкоди і вартості відновлювального ремонту, ці питання входили до предмету доказування.

Заяви щодо відводу головуючого у справі і секретаря судового засідання

розглянуто судом у відповідності з вимогами ст. 24 ЦПК України.

Крім того, апелянтами не береться до уваги роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року N 1.

Так, згідно із п.17 даної постанови інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях

на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена

підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі,

якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку,

передбаченому процесуальними кодексами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому

згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України таким, що підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_3, - відхилити,

рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація