ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" грудня 2006 р. | Справа № 5/302-06-8200 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.
до відповідача: Комунального підприємства „Одесатеплоенерго”, м. Одеса.
про стягнення 10 989 244, 58 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Слободянюк О. Д., на підставі довіреності.
від відповідача: не з’явився.
Суть спору: про стягнення 10 989 244, 58 грн.
У судовому засіданні була оголошена перерва з 27.11.2006 року до 18.12.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства „Одесатеплоенерго” заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 10 444 134, 17 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 271 385, 01 грн., трьох відсотків річних у розмірі 24 844, 90 грн., індексу інфляції у розмірі 64 498, 27 грн., за недовраховану активну електроенергію у розмірі 173 591, 39 грн. та за недовраховану реактивну електроенергію у розмірі 10 790, 84 грн., а всього 10 989 244, 58 грн.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у задоволенні позову відмовити на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві на позов.
Позивачем до суду була подана заява про уточнення позовних вимог від 16.10.2006 року № 21/1112 відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 10 444 134, 17 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 271 385, 01 грн., три відсотки річних у розмірі 24 844, 90 грн., індекс інфляції у розмірі 64 498, 27 грн., за недовраховану активну електроенергію 173 591, 39 грн. та за недовраховану реактивну електроенергію 10 790, 84 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року за письмовим клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено до 15.11.2006 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2006 року за письмовим клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено до 25.11.2006 року.
Відповідачем до суду були подані доповнення до відзиву на позовну заяву від 27.11.2006 року №13/р-2856 в яких відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, а саме в частині стягнення штрафних санкцій та за порушення правил користування електроенергією, а в решті позову просив суд відмовити на підставі доводів та заперечень які викладені у доповненнях до відзиву на позов. Одночасно відповідачем до суду у відзиві було заявлено про надання йому розстрочки для погашення заборгованості за рішенням суду на період з грудня 2006 року по травень 2007 року.
Позивачем до суду було подано заяву від 27.11.2006 року №21/1317 про уточнення позовних вимог в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 10 352 021, 32 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 121 412, 72 грн., три відсотки річних у розмірі 19 966, 94 грн., індекс інфляції у розмірі 48 291, 34 грн., за недовраховану активну електроенергію у розмірі 173 591, 39 грн. та за недовраховану реактивну електроенергію у розмірі 10 790, 84 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2006 року строк розгляду справи було продовжено на один місяць до 25.12.2006 року.
В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі його структурних підрозділів (Центрального РЕМ, Північного РЕМ, Південного РЕМ) та Комунальним підприємством „Одесатеплоенерго” разом з додатками були укладені договори про постачання електроенергії від 01 жовтня 2002 року №690 (Центральний РЕМ), від 06 серпня 2003 року №9936 Ц (Центральний РЕМ), від 01 жовтня 2002 року №124 (Південний РЕМ) та від 01 жовтня 2002 року №664 (Північний РЕМ).
Умовами укладених договорів, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даними договорами умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договорами. За умовами укладених договорів їх дія продовжувалась, а тому станом на дату подання позову договори є дійсними і обов’язковим для виконання сторонами.
Позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2004 та 2005 роках на суму 10 352 021, 32 грн., в обґрунтування чого до суду було подано лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, виписки з банківського рахунку позивача про надходження грошових коштів від відповідача, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії та потужності, обґрунтований розрахунок заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії.
Також, в зв’язку з порушеннями правил користування електроенергією позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недоврахованої активної електроенергії у розмірі 173 591, 39 грн. та реактивної електроенергії у розмірі 10 790, 84 грн. В обґрунтування вимог в цій частині позивачем до суду були подані акти про порушення правил користування електроенергією, розрахунки за актами, протоколи засідання комісії щодо розгляду складених актів, протоколи, акти про встановлення пломб та лічильників на об’єктах відповідача з відмітками про передачу обладнання та пломб на відповідальне зберігання відповідачу, рахунки за актами, копії угод про порядок погашення заборгованості та обґрунтовані розрахунки сум, що стягуються.
Крім того, в зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань за договорами та за наявності заборгованості за спожиту активну електроенергію позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 121 412, 72 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних у розмірі 19 966, 94 грн. та індекс інфляції у розмірі 48 291, 34 грн.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електроенергією, Цивільного кодексу України, умовах укладених договорів та угод позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість
- за перевищення договірних величин споживання електроенергії - 10 352 021, 32 грн.;
- пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань - 121 412, 72 грн.;
- три відсотки річних - 19 966, 94 грн.;
- індекс інфляції - 48 291, 34 грн.;
- заборгованість за недовраховану активну електроенергію - 173 591, 39 грн.;
- заборгованість за недовраховану реактивну електроенергію - 10 790, 84 грн.
Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, а саме суму індексу інфляції у розмірі 39 648, 37 грн., три відсотки річних у розмірі 16 270, 34 грн. та борг за актами про порушення правил користування у розмірі 408, 57 грн.
Решту позовних вимог відповідач вважає безпідставними посилаючись на те, що вимоги позивача про стягнення санкцій за перевищення договірних величин споживання електроенергії є необґрунтованими, оскільки між сторонами по справі не складались акти про перевищення, що на думку відповідача є істотною умовою та підставою для стягнення санкцій за ПДВ. Крім того, відповідач зазначає про безпідставність вимог позивача про стягнення пені, оскільки договорами не визначено розмір пені, встановлення якого є обов’язковим відповідно до Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає, що позов ВАТ „ЕК Одесаобленерго” підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками були укладені договори про постачання електроенергії від 01 жовтня 2002 року №690 (Центральний РЕМ), від 06 серпня 2003 року №9936 Ц (Центральний РЕМ), від 01 жовтня 2002 року №124 (Південний РЕМ) та від 01 жовтня 2002 року №664 (Північний РЕМ) предметом яких є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
У відповідності з умовами укладених договорів відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів після дати виписки рахунку.
На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у 2005 та 2006 роках. Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем до суду зведеними відомостями про кількість спожитої та оплаченої електроенергії. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію проводив неналежним чином, в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла поточна заборгованість за спожиту активну електроенергію.
Крім того, за даними позивача у відповідача перед ним існує заборгованість за ПДВ за 2004 –2005 роки у сумі 10 352 021, 32 грн.
Як видно з укладених договорів відповідача було зобов’язано вносити самостійно оплату за електроенергію у порядку визначеному договорами, а кінцевий розрахунок здійснюється за показами лічильників згідно звіту за мінусом сплаченої електроенергії протягом п’яти днів з моменту виставлення рахунку. Згідно з укладеними договорами сторони домовились про погодження розрахункових періодів та про те, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними.
Додатковими угодами до договору, якими сторони за договором встановили ліміти споживання електроенергії та потужності, передбачено, що за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення та і в сторону зменшення граничних величин. Також умовами договорів передбачено, що у разі споживання електроенергії та потужності, що приймає у максимумі навантажень енергосистеми, понад обсяги обумовлені цім договором на розрахунковий період, споживач сплачує енергопостачальній організації п’ятикратну вартість між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності і чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії. Оплата проводиться протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.
Щодо стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачено додатковими угодами до договорів де встановлено, що у випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні. Крім того, згідно п. 5.3. Правил користування електроенергією за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.
Як видно з договорів, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорах передбачені умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та його оплати.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2004 - 2005 років між сторонами були визначені у додаткових угодах що містяться в матеріалах справи, а також те, що у 2004 –2005 роках відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.
Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.
Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п’ять операційних днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.
За умовами укладених договорів сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п’яти днів після дати виписки рахунку. Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлені договорами терміни відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлені договорами та рахунками терміни. З зазначеного випливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договорів в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахункових періодах. В зв’язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі умов укладених правочинів були скориговані договірні величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії. Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена частково, але з затриманням. З матеріалів справи вбачається що несплаченою залишилась лише частина заборгованості за 2004 –2005 рік, яку відповідач намагається погасити. Крім того, як встановлено судом підприємство відповідача є установою, яке надає певні послуги по забезпеченню міста Одеси тепловою енергією та має стратегічне значення для міста.
Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги для стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідачу штрафних санкцій та стягнути з Комунального підприємства „Одесатеплоенерго” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 2 000 000, 00 грн.
Доводи відповідача про необґрунтоване проведення позивачем коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки вони необґрунтовані та не підтверджені документально. У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо стягнення заборгованості, яка була нарахована на підставі актів, то слід зазначити наступне. Під час проведення перевірки Комунального підприємства „Одесатеплоенерго” представниками ВАТ “ЕК Одесаобленерго” було виявлено факти порушення правил користування електроенергією. Згідно п. 7.31 Правил користування електроенергією у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акту свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.
По фактам порушення правил користування електроенергії були складені акти про порушення правил користування електроенергією, в яких були зафіксовані виявлені порушення. Одним з основним видів порушень, які були зафіксовані у актах є безоблікове підключення освітлення котельної до облікового автомату, невірне підключення електролічильників та трансформаторів струму, в зв’язку з чим відбувався недооблік активної та реактивної електроенергії. Крім того, як вбачається з актів про порушення правил користування електроенергією їх частина була підписана без зауважень, або у актах зафіксовано відмову від їх підписання.
У відповідності з п. 7.30 Правил користування електроенергією у випадках виявлення у споживача змін у схемі ввімкнення розрахункового засобу обліку та електричного керуючого годинника в схемах багатотарифного розрахункового обліку або зміни керуючої програми, пошкоджень, зриву пломб, штучного гальмування диска, зупинки електрогодинника та інших порушень, спричинених діями споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів споживання електричної енергії, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців. Якщо споживач з метою позаоблікового споживання електричної енергії влаштував приховану електропроводку, встановив пристрій, що занижує покази засобу обліку, порушив умови монтажу, виявити які представник постачальника електричної енергії при попередніх відвідуваннях не мав можливості, споживачу робиться перерахунок за користування електричною енергією з дати допуску електроустановок споживача в експлуатацію, але не більше трьох років. Перерахунок здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених НКРЕ у відповідності до наданих законодавством України повноважень, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням. Відповідно до п. 7.32 зазначених правил на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.
Складені акти були розглянуті на засіданнях комісій та було вирішено стягнути з споживача 173 591, 39 грн. за недовраховану активну електроенергію, та 10 790, 84 грн. за недовраховану реактивну електроенергію за вчинені порушення і виписано відповідні рахунки для сплати, які було отримано відповідачем.
Під час розгляду складених актів та додатково наданих до суду документальних доказів позивачем у судових засіданнях, судом було встановлено обґрунтованість вимог позивача в цій частині, та необґрунтованість заперечень відповідача. Крім того, в матеріалах справи містяться угоди про порядок погашення заборгованості відповідно до яких відповідач визнав частково свою заборгованість за вчинені порушення правил користування електроенергією (угода №254/06 від 09 червня 2006 року, №257/6 від 09 червня 2006 року).
Отже, на думку суду вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми нарахованої по актах є такими, що підлягають задоволенню, а саме: за недовраховану активну електроенергію 173 591, 39 грн.; за недовраховану реактивну електроенергію 10 790, 84 грн.
Також, позивач у своїй позовній заяві та в заявах про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 121 412, 72 грн., три відсотки річних у розмірі 19 966, 94 грн. та індекс інфляції у розмірі 48 291, 34 грн.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом у відповідача періодично виникає заборгованість за спожиту активну електроенергію. Щомісяця позивачем проводились нарахування на суми поточної заборгованості в зв’язку з простроченням строків оплати за спожиту активну електроенергію.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних – 19 966, 94 грн.; індекс інфляції –48 291, 34 грн.
Щодо стягнення пені то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з договорів, які укладено між позивачем та відповідачем, крім як у договорі №9936Ц від 06.08.2003 року, ними не встановлено розмір пені який підлягає стягненню у разі прострочення виконання зобов’язань за договором. Таким чином, право на стягнення пені у позивача існує лише за договором №9936Ц від 06.08.2003 року, але здійснити стягнення пені за цім договором позивач не намагається, в зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Щодо прохання відповідача про надання йому розстрочки для виконання рішення то суд вважає у задоволенні цієї заяви слід відмовити виходячи з наступного. Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при прийняті рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід зазначити, що відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу (крім довідки свого підприємства), в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, якій би підтвердив те, що на даний час виконання рішення є неможливим або існують певні труднощі при його виконанні.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства „Одесатеплоенерго”, р/р 26001227731 в АКБ „МТБ”, МФО 328168, код 31768847 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039333537265 в Одеському центральному відділенні АК ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3)
- 2 000 000 (два мільйона) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у 2004 - 2005 роках;
- 173 591 (сто сімдесят три тисячі п’ятсот дев’яносто одна) грн. 39 коп. заборгованості за недовраховану активну електроенергію.
3. Стягнути з Комунального підприємства „Одесатеплоенерго”, р/р 26001227731 в АКБ „МТБ”, МФО 328168, код 31768847 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” р/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3)
- 10 790 (десять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 84 коп. заборгованості за недовраховану реактивну електроенергію;
- 19 966 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 94 коп. трьох відсотків річних;
- 48 291 (сорок вісім тисяч двісті дев’яносто одна) грн. 34 коп. індексу інфляції;
- 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 25.12.2006 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.