АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3685/14 Справа № 180/148/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула О. С. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.,

при секретарі - Філіпповій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Придніпровська залізниця»,

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що в результаті аварії, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 на залізничному переїзді в с. Городище, в районі м. Марганець загинула її донька - ОСОБА_4 Оскільки вказана аварія сталася внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, власниками яких є відповідачі, просила суд стягнути з останніх на свою користь суму завданої їй моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року позовні ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_5 2550 грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Придніпровська залізниця» посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на залізничному переїзді в с. Городище, в районі м. Марганець сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується актом розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 на залізничному переїзді 115 км + 566 м перегону Нікополь-Марганець Криворізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці від 12-13 жовтня 2010 року, відповідно до якого в результаті зіткнення електровоза ВЛ-8 № 1583 з рейсовим автобусом БАЗ-А079 «Еталон» загинуло 43 особи та 10 осіб травмовано.

В результаті вказаного зіткнення загинула донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 15 жовтня 2010 року /а.с.6/.

Крім того встановлено, що відповідно до акту розслідування, автобус БАЗ-А079 «Еталон», держаний номер НОМЕР_1, належить ПП «ОСОБА_3», перевізник ПП «Ремсервіс», ліцензія на перевезення НОМЕР_3, дійсна до 29 листопада 2014 року, видана на фізичну особу ОСОБА_3 Автобус здійснював рейс за маршрутом «Б» у місті Марганець.

Електровоз ВЛ-8 № 1583 приписаний до Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці.

Згідно Полісу ВЕ 0789663 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 листопада 2009 року з АТ «СГ «ТАС, ОСОБА_3 застрахував цивільну відповідальність за шкоду, завдану третім особам під час ДТП. Строк дії з 20 листопада 2009 року до 19 листопада 2010 року, забезпечений транспортний засіб - автобус БАЗ А 079-04, номерний знак НОМЕР_1 /а.с.14/.

Згідно з зазначеним полісом, АТ «СГ «ТАС» несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною 2 статті і 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частини 1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Крім того, пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина 2 ст. 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

Отже, оскільки внаслідок зіткнення двох транспортних засобів - джерел підвищеної небезпеки (автобуса та поїзда) загинула донька позивача, яка була пасажиром автобуса, то володільці цих джерел підвищеної небезпеки несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Виходячи із встановлених фактів, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнув у солідарному порядку з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., та з ПАТ «СК «ТАС» на її користь 2550 грн., в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що між діями водія автобусу БАЗ-А079 ОСОБА_6 (володільцем якого є ОСОБА_3) та локомотивної бригади, яка керувала електровозом ВЛ-8 № 1583 відсутні сукупні дії у заподіянні шкоди, що виключає солідарне зобов'язання щодо відшкодування шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться тільки до особистого тлумачення апелянтом норм права, без обґрунтування незаконності рішення суду щодо встановлених ним обставин у справі.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи ДП «Придніпровська залізниця» про скасування рішення не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки вони не свідчать про незаконність та необгрунтованість рішення суду в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що нормами діючого законодавства не передбачено солідарне стягнення судових витрат.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення судових витрат змінити, стягнувши з ДП «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3 та ПАТ «СК «ТАС» судовий збір в дохід держави в розмірі по 81 грн. 20 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року змінити в частині порядку стягнення судових витрат.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в дохід держави в розмірі по 81 грн. 20 коп. з кожного.

В решті рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: