Справа №2-1949/11 28.04.2014 28.04.2014 28.04.2014

Провадження №22-ц/784/1141/14

Суддя суду першої інстанції Кузьменко В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

28 квітня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Яценко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 січня 2014 року, ухвалене за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 і ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фізична особа - підприємець ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 було укладено генеральний кредитний договір за №010/01-04/08-437, відповідно до умов якого позичальнику встановлено розмір позичкової заборгованості (ліміт кредитування) по всім договорам, укладених в рамках вказаного договору, в розмірі еквівалентному 869 000 доларів США.

Того ж дня, в рамках генерального кредитного договору №010/01-04/08-437 від 18 липня 2008 року, вказаними сторонами укладено кредитний договір №010/01-04/08-438, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов'язки, визначені даним договором.

За умовами договору кредит в сумі 869 000 доларів США призначений на фінансування інвестиційних витрат, а саме: 189 270 доларів США на рефінансування поточної заборгованості по кредиту, 245 320 доларів США - на рефінансування поточної заборгованості по кредиту, 434 410 доларів США - на завершення будівництва нежитлового об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 18 липня 2008 року були укладені договори поруки за №010/01-04/08-437/1, №010/01-04/08-437/2, відповідно до яких поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком за невиконання позичальником умов генерального кредитного договору в повному обсязі, а саме повернути кредит у сумі еквівалентній 869 000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором.

Також, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належні їй на праві власності нежитлові приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 30.1 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2, заставною вартістю 111 000 грн.

Посилаючись на те, що банк належним чином виконав свої зобов'язання, а позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 14 лютого 2011 року утворилася заборгованість на загальну суму 910 149 доларів США 53 центів, що еквівалентно 7 229 772 грн. 79 коп., позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 у солідарному порядку вказану заборгованість за кредитним договором. Також, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У подальшому позивач змінив предмет позову та збільшив позовні вимоги й остаточно просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №010/01-04/08-438 від 18 липня 2008 року, укладеного в рамках генерального кредитного договору №010/01-04/08-437 від 18 липня 2008 року, в сумі 1 431 682 доларів США 05 центів, що еквівалентно 11 443 434 грн. 63 коп., з яких: 828 073 доларів США 14 центів - заборгованість за тілом кредиту, 385 883 доларів США 90 центів - заборгованість за відсотками, 101 286 доларів США 12 центів - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 116 438 доларів США 89 центів - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 січня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 і ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_3 на корить банку заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1 431 682 доларів США 05 центів, що еквівалентно 11 443 434 грн. 63 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На його думку, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1054 - 1061 ЦК України регулюються правила виконання зобов'язань по кредитному договору, зокрема:

- за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;

- розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки передбачені ст.611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків.

За правилами ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 укладено у простій письмовій формі генеральний кредитний договір №010/01-04/08-437, відповідно до умов якого позичальнику встановлено розмір позичкової заборгованості (ліміт кредитування) по всім договорам, укладених в рамках цього договору, в розмірі еквівалентному 869 000 доларів США (том 1 а.с.35-41).

18 липня 2008 року в рамках укладеного генерального кредитного договору, між банком та позичальником укладено кредитний договір №010/01-04/08-438.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти в розмірі 869 000 доларів США, строком до 17 липня 2018 року, а позичальник сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15.5% (том 1 а.с.48- 59).

Додатком №1 до кредитного договору №010/01-04/08-438 від 18 липня 2008 року встановлено графік погашення заборгованості по вказаному кредитному договору (том 1 а.с.60-61).

В той же день між банком та відповідачами, в якості зобов'язання виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 кредитного договору, були укладені два окремі договори поруки за №010/01-04/08-437/1, №010/01-04/08-437/2 (том 1 а.с.79-81,82-84).

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, але позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 09 серпня 2013 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 1 431 682 доларів США 05 центів, що еквівалентно 11 443 434 грн. 63 коп., яка складає:

- 828 073 доларів США 14 центів, що еквівалентно 6 618 788 грн. 61 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 385 883 доларів США 90 центів, що еквівалентно 3 084 370 грн. 01 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 809 579 грн. 96 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 930 696 грн. 05 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

На час пред'явлення позову в суд вказаний борг не був погашений відповідачами.

Отже, встановивши факт невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, суд, відповідно до ст.ст.525,549-552,553-555 ЦК України, умов кредитного договору та договорів поруки обгрунтовано поклав на відповідачів, як поручителів фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, обов'язок з відшкодування заборгованості за кредитним договором та правильно визначив, що поручителі повинні відповідати за неналежне виконання боржником кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких її дій, а саме, сплатити заборговану та неповернуту частину кредиту, заборговані проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі.

Ці висновки суду відповідають вищевказаним приписам цивільного законодавства, умовам генерального кредитного договору, і договорам поруки, а також вимогам ст.ст.553,554 ЦК України.

Що стосується посилань представника відповідача на порушення норм процесуального права стосовно розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_3, то вони не можуть бути враховані, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення сторонам копії ухвали суду від 10 січня 2014 року про скасування заочного рішення від 18 листопада 2013 року та призначення справи до судового розгляду на 30 січня 2014 року, а також повідомлення представника відповідача ОСОБА_4 про час та місце судового розгляду, куди вони не з'явились, не надавши доказів поважності причин з яких не могли бути присутніми у судовому засіданні.

До того ж, діюче процесуальне законодавство не передбачає процесуальних підстав для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав розгляду справи за відсутності сторони та повернення його на новий розгляд.

Інші порушення норм процесуального права, про які зазначає представник відповідача в апеляційній скарзі, на думку колегії судів, також не є підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не впливають на правильність вирішення спору та не є підставою для скасування рішення суду за вказаних обставин.

Будь - яких інших доводів апеляційна скарга не містить.

Рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та грошової одиниці визначення боргу відповідачем не оскаржується.

За такого, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, законне та обґрунтоване, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду та ухвалення нового колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити, а заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: