справа № 462/1821/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання такими, що втратили право користування житлом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 Свої позовні вимоги вона мотивує тим, що зазначений будинок належить їй на праві власності, в такому окрім неї зареєстровані відповідачі, які з осені 2002 року не проживають в даному будинку, обов'язків по утриманню будинку та оплаті комунальних послуг не несуть. Зазначили, що реєстрація відповідачів в даній квартирі порушує її права, як власника, володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою, на підставі чого просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним будинком.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, та доповнила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є відповідно її сестрою та племінницею і що вони восени 2002 року, забравши свої речі, переселились до чоловіка сестри - ОСОБА_4 в квартиру по АДРЕСА_2 у м.Львові, проте згодом шлюб було розірвано, де тепер відповідачі проживають їй невідомо. Зазначила, що відповідачі з 2002 року по даний час не проживають у будинку без поважних причин, будь-які перешкоди у користуванні спірним будинком їм ніхто і ніколи не чинив, жодних їх речей у будинку немає та витрат на утримання такого вони не несуть. Просить позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча належно були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, наслідки неявки, що стверджується оголошенням, опублікованим в газеті «Урядовий кур'єр». За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та показання свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 1, ч. 3 ст. 402 ЦК України).

Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з ч.1 ст.402 Цивільного кодексу України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК України право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім'ї. Згідно з положеннями ЖК України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64, ч. 3 ст. 156 ЖК України). Об'єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будинок та витягом № 26543414 від 29.06.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також довідкою ЛКП «Левандівка» № 186 від 18.11.2013 року (а.с.5-7).

Із матеріалів справи, а саме свідоцтва про право власності на будинок та розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10.05.1999 року №286 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 у м.Львові належить на праві власності двоюрідній сестрі позивача - ОСОБА_6

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку, виданої ЛКП «Левандівка» № 186 від 18.11.2013 року, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано п'ятеро осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с.7).

Також встановлено, що відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є відповідно сестрою та племінницею позивача, разом проживали з власницею житла ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1, а з осені 2002 року по даний час у вказаному будинку не проживають, жодних її речей у будинку немає. Наведене стверджується поясненнями позивача та показаннями свідка ОСОБА_5, а також актами ЛКП «Левандівка» № 77 від 07.03.2013 року, № 113 від 03.04.2013 року та № 247 від 04.09.2013 року (а.с. 8-10).

Судом також безспірно встановлений той факт, що відповідачам ніхто і ніколи не чинив перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням, однак, такі не користуються ним та не приймають участі в утриманні такого протягом вказаного періоду часу.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідачі відсутні за місцем своєї реєстрації по по АДРЕСА_1 у м.Львові і не проживають в цьому житлі понад один рік, в судовому засіданні не встановлено поважності причини їхньої відсутності чи наявність домовленості між ними і власником житла щодо порядку користування будинком, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід визнати такими, що втратили право користування житлом - будинком АДРЕСА_1

Керуючись ст.156 Житлового кодексу України, ст.ст. 401, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом - будинком АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.