АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА[1]
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року,-
встановила:
03.10.2012 р. Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.01.2013 р., просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №13-07-И/02 від 12 березня 2007 року в розмірі 1263920 грн. 88 коп. та відшкодувати витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 12 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 13-07-И/02, за умовами якого останній було надано кредит в сумі 100000 доларів США строком до 11 березня 2022 року зі сплатою 11,3 % річних.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань станом на 31.01.2013 р. виникла заборгованість в розмірі 1 263 920 грн. 88 коп.
На забезпечення виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 13-07-П/02 від 12 березня 2007 року. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Оскільки відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання відповідно до умов укладених з ними договорів, позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року позов задоволено. З ОСОБА_1та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто суму строкової заборгованості по кредиту в розмірі 82124 долари 52 центи США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 656321 гривню 29 копійок; суму простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 7223 долари 18 центів США, що за офіційним курсом НБУстаном на 31 січня 2013 року складає 57734 гривні 88 копійок; суму строкової заборгованості по процентам у розмірі 869 доларів 40 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 6949 гривень 11 копійок; суму простроченої заборгованості по процентам у розмірі 11576 доларів 82 центи США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 92533 гривні 52 копійки; суму строкової заборгованості по комісії в розмірі 959 гривень 50 копійок; суму простроченої заборгованості по комісії в розмірі 6716 гривень 50 копійок; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісії в розмірі 362676 гривень 07 копійок; штраф за ненадання документів на підтвердження фінансового стану та можливості огляду заставного майна в розмірі 79930 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Своїх доводи мотивує тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання нею кредиту готівкою іноземною валютою з операційної каси з поточного рахунку відповідно до норм ст.1066, ч. 3 ст.1068 ЦК України, п.1.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктів 1.8,1.9, 6, 7.1, 7.8, 7.12, 7.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, п.2.15, п.2.17 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. №254, п.2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.12.98 №566, п.2.3 «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 р. №495, п.4 гл. 3 розділу ІІІ «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2004 р. №337.
Оскільки банком не виконано грошове зобов'язання за кредитним договором, це є підставою про визнання вказаного кредитного договору недійсним відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України.
При вирішенні спору судом порушено норми ст..212, 214 ЦПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В кредитному договорі та судовому рішенні не зазначено про підстави, які надавали б можливість позивачу надавати фінансові кредити готівкою іноземною валютою відповідно до ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 12 березня 2007 року було укладено кредитний договір №13-07-И/02, відповідно до умов якого банк надає пози чальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 100 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,3 % річних.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору надання кредитних ресурсів проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням з банком.
Відповідно до п. 3.2 вказаного договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 11 березня 2022 року. Погашення відбувається шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» (кредитор), ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 (боржник) укладено договір поруки №13-07-П/02 від 12 березня 2007 року.
Відповідно умов договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №13-07-И/02 від 12 березня 2007 року, відповідно до якого боржникові ОСОБА_1 наданий кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 11,3% річних.
12 березня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір.
В подальшому найменування ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» перейменовано на ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 02.09.2009 р. - на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Судом встановлено, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань відповідно до умов укладених договорів, у зв'язку з чим позивач отримав право на дострокове повернення кредитних коштів. Відповідно на наданого суду розрахунку станом на 31.01.2013 р. заборгованість за кредитним договором становить 1 263 920 грн. 88 коп.
Установивши, що відповідачі не виконують належним чином умови взятих на себе зобов'язань, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на дострокове стягнення вказаних коштів в солідарному порядку з боржника та його поручителя й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги банку.
Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала грошові кошти за кредитним договором №13-07-И/02 від 12 березня 2007 року з поточного рахунку, а заява про видачу готівки №6 від 12 березня 2007 року є фальшивим доказом, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, є необґрунтованими.
Відповідно до постанов Правління НБУ від 14.08.2004 р. №337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» видача готівки іноземної валюти фізичним особами з каси банку здійснюється за таким видатковим документом як заява на видачу готівки (Розділ ІІІ. Касові операції банків з клієнтами, Глава 3.Порядок видачі готівки з каси банку). Заява на видачу готівки внесена до списку касових документів, які оформлюються згідно з касовими операціями.
Враховуючи викладене, заява на видачу готівки посвідчує факт видачі готівкових коштів в іноземній валюті.
Заява на видачу готівки від 12.03.2007 р. №6 відповідає вимогам щодо форми і змісту, встановленим додатком 8 до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 14 серпня 2003 р. №337 , а тому доводи апеляційної скарги в тій частині, що наданий банком бухгалтерський документ є недійсним, нікчемним та фальшивим, є необґрунтованими.
Про отримання відповідачем кредитних коштів свідчать також сукупність інших доказів по справі.
Так, відповідно до умов укладеного кредитного договору, кредитні ресурси отримані відповідачем за цільовим призначенням - придбання трикімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_1.
Вказана квартира відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.03.2007 р., придбана відповідачем за рахунок кредитних коштів, отриманих на підставі вищевказаного кредитного договору (а.с.19 т.1).
За період з 12 березня 2007 р по 16 вересня 2012 р. позичальником здійснено 38 платежів в рахунок погашення заборгованості за основним боргом на загальну суму 10 652,30 доларів США, 77 платежів - по відсоткам за користування кредитними коштами на загальну суму 50087,29 доларів США, 64 платежі - за щомісячною комісією на загальну суму 60448,50 грн., що також свідчить про визнання останнього свого обов'язку по поверненню отриманих кредитних коштів.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансового тероризму» колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не стосуються предмета доказування в даній справі та не впливають на обов'язок відповідача виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, оскільки він, відповідно до ст.204 ЦК України, є дійсним.
Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
На момент надання позивачу кредиту в іноземній валюті позивач мав банківську ліцензію НБУ №28 від 20.01.2003 р. на право здійснювати банківські операції , визначені частиною 1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також Дозвіл НБУ №28-1 від 20.01.2003 р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу. Тобто, позивач на підставі вказаних документів мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Доводи відповідача про те, що при видачі відповідачу кредитних коштів в сумі 100000 доларів США з метою придбання останньою житла позивач діяв з наміром завдати їй шкоди, ґрунтуються на припущеннях.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку та ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/5386/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.