АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 4 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сьогодні Мультімедіа», ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, зобов'язання опублікувати спростування,

встановила:

у грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Сегодня» в статті під заголовками «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», про те, що відбуваючи покарання він вчиняє тяжкі злочини з організації замовного вбивства та підкупу суддів одного з вищих судів України, яка міститься в наступних фрагментах:

1. «...ОСОБА_1...из мести заказал киллерам его (ОСОБА_6) и сына ОСОБА_5».

2. «ОСОБА_1 сидит с тремя телефонами в тюрьме, которые он мог получить, заплатив 100 грн. какому-нибудь прапорщику. Он в Москве уже нашел киллера. В России сотрудниками ФСБ уже началось следствие по этому делу, они ищут киллера...».

3. «...он хочет заплатив $5 млн, сделать так, чтобы дело вернули первой инстанции, там «развалили» его (например, из-за недостаточности улик), и он вышел на свободу».

Також позивач просив зобов'язати ПрАТ «Сьогодні Мультімедіа», ОСОБА_3 не пізніше, ніж місяць від дня набрання рішенням законної сили, тим же шрифтом, на 1 і 5 сторінці газети «Сегодня» опублікувати текст спростування зазначеної інформації.

Крім того, позивач просиввизнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року в мережі Інтернет на веб-сайті «Сегодня. UA» (www.segodnya.ua) в статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», - брат расстрелянного бизнесмена» про те, що відбуваючи покарання, він вчиняє тяжкі злочини з організації замовного вбивства та підкупу суддів одного з вищих судів України, яка міститься в аналогічних фрагментах та зобов'язати ПрАТ «Сьогодні Мультімедіа», не пізніше, ніж місяць від дня набрання рішенням законної сили, опублікувати о 7.20 шляхом розміщення на головній сторінці веб-сайту «Сегодня. UА» www.segodnya.ua) в розділі «новини» текст спростування зазначеної інформації.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5369/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що вказана інформація є недостовірною, має негативний зміст, чим було завдано шкоди його честі і гідності.

- 2 -

Рішенням суду від 4 березня 2014р. у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, так як відповідачем була розповсюджена негативна інформація, яка не відповідає дійсності і не є оціночними судженнями.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив оптичний носій наданий відповідачем чим порушив ст. ст. 179, 188 ЦПК України щодо відтворення звукозапису та його дослідження.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника ПАТ «Сьогодні Мультімедіа», яка заперечувала проти апеляційної скарги, приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_3, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що у газеті «Сегодня» від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінках 1 та 5 опубліковано статтю автора ОСОБА_3 під заголовками «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», де міститься інформація «...ОСОБА_1...из мести заказал киллерам его (ОСОБА_6) и сына ОСОБА_5», «ОСОБА_1 сидит с тремя телефонами в тюрьме, которые он мог получить, заплатив 100 грн. какому-нибудь прапорщику. Он в Москве уже нашел киллера. В России сотрудниками ФСБ уже началось следствие по этому делу, они ищут киллера...», «...он хочет заплатив $5 млн, сделать так, чтобы дело вернули первой инстанции, там «развалили» его (например, из-за недостаточности улик), и он вышел на свободу».

Аналогічну статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», - брат расстрелянного бизнесмена» було опубліковано в мережі Інтернет на веб-сайті «Сегодня. UA» (www.segodnya.ua).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена інформація не містить фактичних даних, а лише містить висловлювання, що є оціночним судженням, а автором викладено інтерв'ю з рідним братом ОСОБА_5 - ОСОБА_6, а також адвокатом ОСОБА_1 - ОСОБА_9, які виклали власні суб'єктивні думки, тому не може бути предметом судового захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він ґрунтується на нормах матеріального права.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності.

Разом з цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості,

- 3 -

критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадянський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Утрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Українська прес-група " проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Українська прес-група" проти України суд зазначає, що стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних. При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства" .

З тексту оспорюваної інформації вбачається, що автор відтворив висловлювання ОСОБА_6, брата загиблого ОСОБА_4, за вбивство якого був засуджений позивач, вказана інформація мала суспільний інтерес, враховуючи тяжкість та публічність злочину, і суспільство мало право про неї знати.

При цьому, автором статті в ній же було приведено висловлювання адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_9, яка фактично спростувала висловлювання ОСОБА_4

Під час судового розгляду не було встановлено, що дана публікація мала на меті принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача.

Крім того, позивачем до участі у справі не було притягнуто особу, висловлювання якої були процитовані автором статті і достовірність яких оспорює позивач.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі позивачем та його представником не було зазначено, чому оспорювана інформація зачіпає його честь та гідність, яким чином вона порушує його немайнові права або завдає шкоди його особистим немайновим благам.

У п. 19 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

- 4 -

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювана інформація є оціночними судженнями ОСОБА_6 і не може бути предметом судового захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 4 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: