Справа №: 343/1795/13-ц

Провадження №: 2/0343/108/14

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

секретаря - Оленюк Т. В.,

адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг по кредитному договору № ІFXRRХ04680180 від 11.02.2007 року в розмірі 94711,68 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.02.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ІFXRRХ04680180, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 6168,06 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Згідно умов укладеного договору, який складається зі заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 25.04.2013 року має заборгованість 94711,68 грн., яка складається з наступного: 27207,62 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2960,60 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 59557,19 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 4486,27 грн. - штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини. Просив позов задоволити.

Вiдповiдач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що заборгованість за тілом кредиту він погасив. Комісія в розмірі 148,03 гривень, яку позивач включив у розрахунок заборгованості, входить в щомісячний платіж, тобто погашалася ним. Крім того, вважає, що позивачем пропущено трирічний строк давності для звернення до суду з такими вимогами, а будь-якого договору про встановлення іншого строку позовної давності він з позивачем не укладав. Про існування умов, за яким визначена позовна давність строком 5 років, він дізнався в суді. Просив у задоволенні позову відмовити, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто, положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 11.02.2007 року ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою № ІFXRRХ04680180 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання йому споживчого кредиту в розмірі 6168,07 грн. на строк 24 місяці з 11.02.2007 року по 11.02.2009 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 148,03 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1028,01 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки.

Як вбачається з копій квитанцій ОСОБА_2 сплатив позивачу в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором № ІFXRRХ04680180 від 11.02.2007 року 6560,00 гривень.

Згідно відомостей, поданих позивачем, відповідач зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконував, на підтвердження чого банком подано розрахунок заборгованості за договором № ІFXRRХ04680180 від 11.02.2007 року, з якого встановлено, що станом на 25.04.2013 року за ОСОБА_2 мається заборгованість в розмірі 94711,68 грн., яка складається з наступного: 27207,62 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2960,60 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 59557,19 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 4486,27 грн. - штраф (процентна складова). Заборгованість за тілом кредиту відсутня.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Представник позивача на підтвердження того, що з відповідачем досягнуто домовленості щодо визначення строку позовної давності 5 років, покликався на те, що відповідно до договору, укладеного між ними, а саме: п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Однак відповідач стверджував, що вказані Умови він не підписував, з їх змістом ознайомлений не був.

Як вбачається зі заяви позичальника, у ній зазначено, що ОСОБА_2 ознайомився та згідний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, а також ця заява разом із запропонованими ПАТ КБ "ПриватБанк" Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), тарифами, складає між ним та банком кредитно-заставний договір. Заява позичальника підписана ним особисто.

Разом з тим, долучені позивачем як доказ Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) підписані тільки головою правління ПАТ КБ "ПриватБанк", вони не мають реквізитів, відсутня дата їх складання та погодження сторонами кредитного договору. Крім того, названі Умови не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви позичальника ОСОБА_2 Доказів того, що вказані Умови і є тими умовами, які розумів ОСОБА_2, підписуючи заяву позичальника, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_2 на укладення кредитного договору з врахуванням названих умов, на які посилається позивач і які передбачають строк позовної давності у 5 років для вимог банку до позичальника, немає.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що фактично між сторонами було укладено договір споживчого кредитування у письмовій формі, що підтверджується тільки заявою позичальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 11.02.2009 року.

Таким чином на час звернення до суду з даним позовом 20.06.2013 року позивач пропустив встановлений статтею 257 ЦК України загальний трьохрічний строк позовної давності.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як зазначено в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Так як застережень щодо продовження позовної давності заява не містить, суд приходить до висновку, що банком пропущений строк звернення до суду.

Поважних причин пропуску строку позивач не зазначив, не звертався зі заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, в той же час як відповідач просив суд його застосувати відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд із вимогою про захист свого цивільного права - стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту із пропуском трьохрічного строку позовної давності, що згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

На підставі ст.ст. 256-259, 260-262, 266-267, 526-527, 530, 625, 629, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 208, 209, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ІFXRRХ04680180 від 11.02.2007 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

«Повний текст рішення суду виготовлено 16.05.2014 року. Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 343/1795/13-ц.

Суддя