Справа № 437/122/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого: судді - Кравченко Н.О.,
при секретарі - Савченко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що 08 листопада 2005 року між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна» було укладено кредитний договір № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року та, що 30.06.2009 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк». Позивач посилається на те, що відповідно до п. 2.1.1., п. 1.7.2 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний (картковий рахунок) Позичальника № НОМЕР_1 у Банку з 08.11.2005 року і терміном погашення до 09.11.2020 року включно не відновлювальної кредитної лінії у сумі 24 270 доларів США. Відповідно до п. 1.4.1.1.1 Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11,0% річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. Позивач вважає, що надання Банком йому грошових коштів (кредиту ) у вигляді відкличної не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата відсотків за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. Позивач, також, зазначає, що на день укладання кредитного договору курс іноземної валюти становив 1 USD = 5.05 гривень, та на сьогоднішній день становить 1 USD= 7.993 гривні. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Позивач зазначає, що з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку мені необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан. На підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати недійсним кредитний Договір № МІ.-900/069/2005 від 08.1 1.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» та зобов'язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» прийняти у позивача ОСОБА_1 суму у розмірі 92 657, 55 гривень.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позові, прохав позов задовольнити. Пояснив, що сума, яку позивча просить зарахувати в погашення кредиту, на рахунок на час розгляду справи не перелікована.
Представник відповідача до суду не зявився, надав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що позов не визнає та пояснив, що позивач добровільно уклав кредитний договір, однією з умов якого було кредитування в іноземній валюті та відповідно погашення кредиту у цій валюті. Крім того, відповідач зазначив, що Банк, а саме з ним був укладений договір, має відповідну ліцензію на видачу кредиту у доларах США. У випадку коливання курсу валюти у бік зменшення, банк несе такий самий ризик, як і позивач, оскільки також не може вимагати від них сплати щомісячних платежів у гривнях по курсу, який був на час укладання договору. Відповідач, також, зазначає, що на час укладання договору курс долара США дійсно становив 5,05, а надалі у деяких місяцях зменшувався. Банк приймав від позивача платежі у розмірах, визначених договором та ніяких претензій у зв'язку із зменшенням курсу не пред'являв, а зростання курсу долара США до гривні України, однаково негативно відображається і на відповідачі, оскільки останній залучає валютні кошти через депозити фізичних та юридичних осіб та міжбанківському валютному ринку, тому не існує порушення співвідношення інтересів сторін. Договором передбачена можливість дострокового погашення кредиту позичальником та в такому випадку проценти за користування кредитом на майбутнє не нараховуються. Проте, таким правом позивач не скористався. Відповідач, також, зазначає, що виконання кредитного договору не позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, адже позивач, отримавши кредит в доларах США використав його в своїх цілях, зазначених в кредитному договорі. Крім того, зі слів відповідача, Банк в період з 03.2008 року по 10.2008 року, коли середній курс становив 4.84 за дол. США, не звертався за розірванням кредитного договору, при цьому приймаючи на себе валютні ризики. Відповідач повідомляє, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, тому 08.11.2006 року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невід'ємною частиною ліцензії № 191 є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» з валютними цінностями. Відповідно до Додатку до дозволу № 191-1 від 08.11.2006 року Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом «Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України». Таким чином, відповідач зазначає, що правових перешкод для того, щоб Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (яке є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна») мало право укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті немає. Відповідач, також, вказав, що позивач просить зобов'язати відповідача прийняти суму у розмірі 92657,55 гривень і, та йому не зрозуміло, що це за сума, яким чином вона нарахована. З урахуванням вищенаведеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 08 листопада 2005 року, між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна», було укладено кредитний договір № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року. Сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов цього договору, про що свідчать їх підписи /а.с.9-21/.
Відповідно до умов договору № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» надав позивачу кредит у розмірі 24 270 доларів США, під цільове використання кредиту, а саме: купівлі квартири /а.с.9/.
Відповідно до листа НБУ від 07.12.2009 р. N 13-210/7871-22612 «Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.»
Відповідно до ч.3 ст.47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» на підставі лише банківської ліцензії, банки мають право здійснювати банківську операцію щодо «Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик» (кредитування).
Суд встановив, що на момент укладення договору № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» діяв на підставі банківської ліцензії за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями /а.с. 54/, дозвілу з додатками від 08.11.2006 року за № 191-1/а.с. 55-57/. Відповідно до Додатку до дозволу № 191-1 від 08.11.2006 року Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України/а.с.56/.
Порядок повернення кредиту за договором № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року визначено у додатку № 1 до договору № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року /а.с. 18-21/.
Судом, також, встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна», відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»/а.с. 67/.
З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2006 року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями /а.с. 58/. Невід'ємною частиною ліцензії № 191 є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» з валютними цінностями /а.с. 59-61/. Відповідно до Додатку до дозволу № 191-1 від 08.11.2006 року Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України/а.с. 60/.
Крім того, судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» також було отримано банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями /а.с. 62/.
Невід'ємною частиною ліцензії № 191 є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» з валютними цінностями /а.с. 63-65/. Відповідно до Додатку до дозволу № 191-1 від 08.11.2006 року Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України/а.с. 64/.
Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що 24 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (Комітент) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Комісіонер) було укладено договір комісії. Відповідно до умов цього договору Комітент уповноважує Комісіонера діяти від його імені, але в інтересах Комітента щодо вчинення правочинів зазначених у статті 3.2 цього договору. Серед іншого, у п.3.2 цього договору зазначено, що Комісіонер буде вчиняти від його імені, але за рахунок Комітента правочини, пов'язані з обслуговуванням Кредитного портфелю, включаючи прийом платежів за Кредитними договорами від боржників/поручителів у національній та іноземній валюті /а.с.72-73/.
24 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» купило у Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» вже існуюче зобов'язання, комплекс прав та обов'язків передбачених кредитним договором № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року, що підтверджується договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.12.2012 року/а.с. 28-40/.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» придбало на законних підставах права та обов'язки пов'язані з виконанням кредитного договору № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року, в тому рахунку право вимагати від позивача виплати суму боргу за кредитним договором № МL-900/069/2005 від 08.11.2005 року.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1054, 526 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним, - відмовити за необґрунтованістю.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 25 лютого 2014 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.О. Кравченко