Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/1692/14 Головуючий у 1 інстанції: Задорожко Д.А.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
при секретарі Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Лабіринт» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від « 03» лютого 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Лабіринт» про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «Лабіринт» про стягнення боргу за договором позики.
У позові зазначала, що 26 травня 2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 700 Євро, що еквівалентно 7468,81 грн. на дату укладення договору позики, під 5% щомісяця, зі строком останнього повернення боргу не пізніше 01 жовтня 2011 року. Факт отримання був зафіксований розпискою позичальника, яка була власноручно ним складена.
30 травня 2008 року між нею та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 700 Євро, що еквівалентно 5281,71 грн. на дату укладення договору позики, під 5% щомісяця, зі строком повернення боргу не пізніше 30 червня 2008 року, що також було підтверджено письмовою розпискою. У зв'язку з відсутністю можливості у відповідача повернути отримані кошти за домовленістю між ними було пролонговано дату повернення до 06 травня 2011 року, про що зроблено відповідний запис у розписці.
26 травня 2009 року між нею та ТОВ «Лабіринт» був укладений договір зворотної фінансової допомоги б/н на суму 700 Євро, що еквівалентно 7468,81 грн. на дату укладення договору, строком на три місяці, тобто до 27 серпня 2009 року. Факт отримання директором ТОВ «Лабіринт» ОСОБА_2 вказаних коштів підтверджено письмовою розпискою. Згідно п. 1.2 Договору позичальник був повинен сплатити 5% щомісячно від отриманої суми. Отримані кошти в сумі 700 Євро було повернуто ТОВ «Лабіринт». Однак передбачені договором відсотки за користування грошовими коштами ТОВ «Лабіринт» не повернув.
Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь в рахунок повернення боргу 12750,52 грн., несплачені проценти в сумі 33588,84 грн., а всього 46339,36 грн., з ТОВ «Лабіринт» на її користь несплачені проценти за договором в сумі 1129,52 грн.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості за договорами позики в розмірі 12 750,52 грн., несплачені відсотки в розмірі 33 588,84 грн., судовий збір в розмірі 463,39 грн., а всього 46 802,75 грн.
Стягнуто з ТОВ «Лабіринт» на користь ОСОБА_3 заборгованість по відсоткам у розмірі 1 129,52 грн. та судовий збір в розмірі 11,29 грн., а всього 1 140 грн. 81 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 та ТОВ «Лабіринт» подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судове засідання апеляційного суду апелянти ОСОБА_2 та ТОВ «Лабіринт», належним вином повідомлені про час та місце слухання справи, не з'явилися. У відповідності до ст. 305 ЦПК України справа розглянута за їх відсутності.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, заперечення проти апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як установлено судом, 30 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 700 Євро, що еквівалентно 5281,71 грн. на дату укладення договору позики, під 5% щомісяця, зі строком повернення боргу не пізніше 30 червня 2008 року, що також було підтверджено письмовою розпискою. У зв'язку з відсутністю можливості у відповідача повернути отримані кошти за домовленістю між ними було пролонговано дату повернення грошових коштів за цим договором до 06 травня 2011 року, про що зроблено відповідний запис у розписці (а.с. 5).
26 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 700 Євро, що еквівалентно 7468,81 грн. на дату укладення договору позики, під 5% щомісяця, зі строком останнього повернення боргу не пізніше 01 жовтня 2011 року. Факт отримання був зафіксований розпискою позичальника, яка була власноручно ним складена (а.с. 6).
26 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лабіринт» був укладений договір зворотної фінансової допомоги б/н на суму 700 Євро, що еквівалентно 7468,81 грн. на дату укладення договору, зі сплатою 5% щомісячно від отриманої суми, строком на три місяці, тобто до 27 серпня 2009 року. Факт отримання директором ТОВ «Лабіринт» ОСОБА_2 вказаних коштів підтверджено письмовою розпискою (а.с. 6,7-8).
В погашення заборгованості за зазначеним договором зворотної фінансової допомоги ТОВ «Лабіринт» повернуло ОСОБА_3 7560 грн. поштовим переказом, що підтверджено наданою суду квитанцією від 11.12 2012 року (а.с. 59) та визнано позивачкою. Тому, станом на 29 травня 2013 року заборгованість з передбачених цим договором відсотків за користування грошовими коштами складає 1129,52 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, доводи і заперечення сторін і дійшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки суму боргу за договорами позики від 30 травня 2008 року та від 26 травня 2009 року у розмірі 12750,52 грн. (5281,71 грн. + 7468,81 грн.) та заборгованість з відсотків у розмірі 33 588,84 грн. (заборгованість з відсотків за користування коштами за договором позики від 30 травня 2008 року складала 15 749,64 грн. за період з 30 травня 2008 року по 29 травня 2013 року та за договором позики від 26 травня 2009 року складала 17 839,20 грн. за період з 26 травня 2009 року по 29 травня 2013 року), а також заборгованість з відсотків за користування коштами з ТОВ «Лабіринт» у розмірі 1129,52 грн.
Доводи апелянта про неправильність висновків суду, оскільки він брав у відповідачки у борг тільки 700 Євро один раз 30 травня 2008 року, а розписка від 26 травня 2009 року та договір зворотної фінансової допомоги від 26 травня 2009 року являлися тільки підтвердженням пролонгації першого договору, є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджені судом боргові розписки, договір зворотної фінансової допомоги (позики) з доданою до нього розпискою свідчать про те, що 30 травня 2008 року та 26 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені два договори позики та 26 травня 2009 року окремий договір позики між ОСОБА_3 та ТОВ «Лабіринт».
Необґрунтованими являються також доводи апелянта про те, що сума боргу ним була повністю повернута позивачці поштовим переказом.
Відповідно до правил ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
В підтвердження погашення боргу відповідач надав суду квитанцію поштового переказу №0005 від 04.12.12 року з повідомленням про вручення позивачці 7560 грн. за договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Лабіринт» (а.с. 59).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене судом з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Лабіринт» відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: