АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/774/277/14 Справа № 1/0202/71/2013 Головуючий у 1 й інстанції - Бєсєда Г.В. Доповідач - Кислий М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
за участю прокурора Харів Н.А.,
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2 вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року,
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, судимий:
- 25.05.1995 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 229-6, 45 КК Україна на 2 роки позбавлення волі, від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік;
- 01.10.1996 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 14.05.1999 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 2 ст. 196-1, ст. 42, ст. 43 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 02.03.2004 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 14.05.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі,
28.02.2012 року звільнений умовно-достроково на строк 11 місяців 8 днів;
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України строком на 3 роки позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років і 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбутий термін за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2010 року та остаточно визначено до відбування покарання 3 роки і 4 місяці позбавлення волі.
Цим же вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, судимий:
- 15.08.2000 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 141 КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі;
- 15.04.2009 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2010 року невідбутий строк 1 рік 10 місяців 19 днів замінений на більш м'який - обмеження волі, звільнений умовно-достроково на строк 6 місяців 23 дня;
засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України строком на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у вигляді 3 років і 3 місяців позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 30 квітня 2012 року приблизно о 04.00 годині, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, діючи таємно, повторно, за попередньою змовою між собою, групою осіб, за викладених у вироку обставин, проникли до приміщення кімнати НОМЕР_1 по АДРЕСА_2, орендоване ОСОБА_5, звідки таємно викрали чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 89055 грн., чим заподіяли останньому матеріалі збитки на зазначену суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4, 05 серпня 2012 року, приблизно в 00 годин 30 хвилин, діючи повторно, умисно з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за викладених у вироку обставин, проник в квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_6, на загальну суму 6670 грн., чим заподіяв останньому матеріальні збитки на зазначену суму. Після цього, ОСОБА_4 був затриманий співробітниками міліції на місці скоєння злочину, при цьому ОСОБА_4 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від його волі.
Крім того, 21 серпня 2012 року в період часу з 02 год. 30 хв. до 05 год. 28 хв., за адресою: АДРЕСА_3, в ході огляду автомобіля «DAEWOO NUB1RA», д.н. НОМЕР_2, працівники міліції виявили пістолет, який є нестандартною ручною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом, серії «КО», калібру 9мм PA Knall, придатний для пострілів, який ОСОБА_3 при невстановлених слідством обставин придбав, зберігав і носив без передбаченого законом дозволу.
В апеляціях:
- захисник адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, в основній апеляції та доповненнях, не оскаржуючи фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_3, просить змінити вирок суду у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ОСОБА_3 ступеню тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого, внаслідок суворості. З урахуванням пом'якшуючих обставин, просить призначити йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі і звільнити ОСОБА_3 з-під варти (т. 5 а.с. 36-37, 75);
- засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок суду щодо нього в частині призначеного покарання. В обґрунтування своїх доводів посилається на обставини, які на його думку суттєво пом'якшують покарання, а саме стан його здоров'я, а також наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, з урахуванням чого просить призначити йому покарання із застосуванням норм ст. ст. 69, 75 КК України (т. 5 а.с. 43-52).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які просили вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання, звільнивши від його реального відбування, думку прокурора, який не підтримав апеляції та вважав вироку суду законним і обґрунтованим, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом засудженого, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та його захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за яких його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, які в апеляціях не оскаржуються і в силу ст. 365 КПК України вирок у відношенні нього апеляційним судом не перевіряється.
Що стосується висновків суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені злочинів, за яких його засуджено, на думку колегії суддів, вони відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, вказаними у вироку і перевіреними в апеляції.
Дії засудженого ОСОБА_3 кваліфіковані вірно за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставами для скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Докази, зібрані по справі, є допустимими, достатніми та достовірними.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході судового розгляду кримінальної справи учасники процесу, в тому числі і сам засуджений ОСОБА_3, не оскаржували фактичні обставини справи, а справу розглянуто в порядку до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року.
Виходячи з того, що засуджений ОСОБА_3 дав згоду на застосування ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, добровільність якої не викликає сумнівів у колегії суддів, апеляційним судом не перевіряються фактичні обставини справи.
Відтак, доводи в апеляції ОСОБА_3 про суттєві порушення органом досудового слідства і судом вимог кримінально-процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не підлягають задоволенню.
Стосовно міри покарання слід зазначити, що суд першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України при визначенні виду та розміру покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого ОСОБА_3, сукупність всіх обставин у справі, в тому числі і ті, на які наголошують засуджений і його захисник в своїх апеляціях, дав їм правильну оцінку і визначив покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, в межах санкції статей КК України. Крім того, суд вірно призначив засудженому ОСОБА_3 покарання за правилами ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2010 року.
Призначене покарання не суперечить вимогам закону.
Тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення засудженого можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства, оскільки останній вчинив нові злочини в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком. Відтак, підстав для зниження строку покарання і застосування ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з цим доводи засудженого та його захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого ОСОБА_3 внаслідок суворості, слід вважати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, підстав для скасування вироку не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді апеляційного суду: