10.4.1
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2834/14
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кравцова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 525,87 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2014 року Лисичанський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 525,87 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості як безробітна з 10.01.2013 по 09.10.2013.
У ході розслідування страхових випадків виявлено факт отримання доходу безробітною особою ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Лисичанському МЦЗ. Відповідач виконувала роботи укладально-пакувальні у відділенні напівфабрикатів ковбасного цеху за цивільно-правовою угодою з 02.09.2013 по 30.09.2013. ОСОБА_1 нараховано дохід в сумі 68,75 грн.
Лисичанським МЦЗ 24.03.2014 прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 525,87 грн. Кошти до теперішнього часу відповідачем не повернуто.
На підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вказана сума боргу у розмірі 525,87 грн. підлягає стягненню з відповідача.
У судове засідання прибув представник позивача.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 13.05.2014 на підставі ч.6 ст.128 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Суддею встановлено, що 10.01.2013 ОСОБА_1 звернулася до Лисичанського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, не навчається на денній формі навчання, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років (арк. справи 22).
ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Лисичанському міському центрі зайнятості з 10.01.2013 по 09.10.2013 та отримав допомогу по безробіттю за період в сумі 525,87 грн.
02 вересня 2013 року між ТОВ «Тавр-Плюс» (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) укладено трудову угоду, згідно якої Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати укладально-пакувальні роботи у відділенні напівфабрикатів строком до 30 вересня 2013 року (арк. справи 13).
Згідно акту приймання-здачі робіт за трудовою угодою від 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 виконала укладально-пакувальні роботи у відділенні напівфабрикатів у період з 02 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року та отримала винагороду у розмірі 68,75 грн. (арк. справи 14).
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №149 від 20 березня 2014 року підтверджено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості як безробітна стала зайнятою особою, а саме, виконувала роботи укладально0пакувальні у відділенні напівфабрикатів ковбасного цеху за цивільно-правовою угодою з 02.09.2013 по 30.09.2013 в ТОВ «Тавр-Плюс». Відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг не подала (арк. справи 23-24).
Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
У відповідності до листа №8/08-708 від 25.03.2014 ОСОБА_1 необхідно запропоновано повернути кошти в сумі 525,87 грн. Відповідач на рахунок Лисичанського міського центру зайнятості вказані кошти не повернув.
Таким чином, громадянка ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Центрі зайнятості відносилася до категорії зайнятого населення, що спричинило незаконну виплату допомоги по безробіттю.
Згідно ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Таким чином, незаконно отримана допомога по безробіттю, що підлягає стягненню з відповідача, складає 525,87 грн.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 525,87 грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 525,87 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; і.н.НОМЕР_1) на користь Лисичанського міського центру незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 525,87 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень 87 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Н.В. Кравцова