АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2014 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Сенченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Карпенка Р.І., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Жовте, П'ятихатський район, Дніпропетровська область, ІПН НОМЕР_1, працюючу на час вчинення правопорушення заступником міського голови міста Першотравенськ, з 24 грудня 2013 року не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень, -

встановив:

Постановою Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги фінансового контролю, які виразилися в неподанні нею при звільненні 24 грудня 2013 року з посади заступника міського голови м. Першотравенська, як посадової особи місцевого самоврядування, суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення та суб'єкта декларування, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01 січня 2013 року по 24 грудня 2013 року, не охоплений раніше поданими нею деклараціями.

Провадження № 33/774/283/14 Головуючий у першій інстанції: Кривошея С.С.

Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Сенченко І. М.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог законодавства. На переконання ОСОБА_1 кінцевий строк подачі нею декларації відповідно до положень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є 24 грудня 2014 року. Апелянт вказує на те, що відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, які обов'язково зазначаються суб'єктом декларування в декларації повинні бути об'єктивними та точними, при цьому вказані відомості стосуються не лише суб'єкта декларування, а й членів його сім'ї. Разом з цим, остання зазначає, що її сім'я складається з неї та її чоловіка, на день її звільнення з займаної посади вона отримувала заробітну плату та пенсію, її чоловік отримував заробітну плату, пенсію та страхові виплати, а тому за декілька годин між написанням нею заяви на звільнення та її підписання керівництвом з видачою на руки трудової книжки, вона об'єктивно не мала можливості зібрати п'ять довідок про суми отриманих нею та її чоловіком доходів за період з 01 січня 2013 року по 24 грудня 2013 року. Таким чином, на думку апелянта, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, так як об'єктивної можливості подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також умислу на її неподання в день звільнення вона не мала.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, підтвердила доводи викладені в ній та просила апеляційний суд задовольнити подану апеляцію. При цьому, пояснила, що 24 грудня 2013 року до 15 години звільнятися із займаної посади не збиралася, однак о 16 годині, під тиском, нею була написана заява про звільнення, а в 16 годин 45 хвилин вона отримала трудову книжку. ОСОБА_1 звернула увагу на те, що жодного умислу щодо неподання декларації вона не мала, а не подала її в день звільнення так як об'єктивно не могла зібрати за декілька годин п'ять довідок про її доходи та доходи її чоловіка. Крім того, зазначила, що в день звільнення написала заяви до ДПІ та управління Пенсійного фонду щодо надання інформації про отримані нею доходи, а 13 лютого 2014 року подала відповідну декларацію до попереднього місця роботи.

Прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін, оскільки на його переконання вона є законною та обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не мала об'єктивної можливості подати декларацію, а також умислу на її неподання в день звільнення, є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що в порушення зазначених вимог закону, районним судом належним чином не були з'ясовані обставини, щодо інкримінованого ОСОБА_1 корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що якогось умислу спрямованого на неподання декларації в день звільнення не мала, а не подала цю декларацію так як об'єктивно була позбавлена можливості за декілька годин зібрати необхідні довідки про її доходи та доходи чоловіка.

Крім того, ОСОБА_1 надала суду апеляційної інстанції заяви, датовані 24 грудня 2013 року, до Східно - Дніпровської ОДПІ та управління Пенсійного фонду України м. Першотравенськ щодо надання інформації про отримані нею доходи, а отримала необхідні довідки з ОДПІ 18 лютого 2014 року, з УПФУ - 10 лютого 2014 року.

Це свідчить про той факт, що саме в день звільнення ОСОБА_1 усвідомлюючи свій обов'язок подати об'єктивну декларацію вжила заходів для отримання необхідних відомостей, які були потрібні для заповнення вказаної декларації.

Самі по собі матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність в діях апелянта умислу на вчинення корупційного правопорушення. Не надано таких доказів і прокурором в судовому засіданні апеляційного суду.

За таких обставин, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6, є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували, що остання в даному випадку діяла з умислом, котрий був направлений на неподання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови місцевого суду із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції керується також вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області /підпис/ І.М. Сенченко

Копія постанови згідно з оригіналом.

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області І.М. Сенченко