АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4592/14 Справа № 199/13735/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» про зобов'язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за якою просив зобов'язати КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» надати йому інформацію в повному обсязі на його заяву від 02 грудня 2013 року (вх. № 1533); визнати його право одержати у повному обсязі інформацію, які він запитував згідно заяви від 02 грудня 2013 року (вх. № 1533); відшкодувати з КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» на його користь моральну шкоду. В обґрунтування позову посилався на те, що 02 грудня 2013 року він подав заяву КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» з проханням надати йому інформацію про те, чи є КП «Коменергосервіс» підприємством, яке надає послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також просив надіслати йому статут КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради». Однак відповідь ним не отримана до теперішнього часу.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року ухвалено: позов ОСОБА_2 - задовольнити; зобов'язати КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» надати ОСОБА_2 інформацію в повному обсязі на його заяву від 02 грудня 2013 року; стягнути з КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100 грн.; стягнути з КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, вирішити питання про повернення сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» із заявою, в якій просив надати йому інформацію про те, чи є КП «Коменергосервіс» ДМР» підприємством, яке надає послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також просив у разі якщо КП «Коменергосервіс» ДМР» не є підприємством, яке надає послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, то на підтвердження цього факту надіслати йому належним чином завірену копію статуту КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради».Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що на дану заяву позивача 02 січня 2014 року надано відповідь, що КП «Коменергосервіс» ДМР» не є підприємством, яке надає послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а статут є конфіденційною інформацією.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що представником відповідача в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, як то журналу вихідної кореспонденції КП «Коменергосервіс» ДМР», реєстрів відправленої кореспонденції за 02 січня 2014 року, інформації ПАТ «Укрпошта» про відправлення кореспонденції, з яких вбачалося би, що відповідь КП «Коменергосервіс» ДМР» дійсно 02 січня 2014 року направлена на адресу позивача ОСОБА_2, оскільки останній заперечує факт отримання такої відповіді до теперішнього часу. Крім того, статут підприємства не є конфіденційною інформацією, на чому наполягав представник відповідача в судовому засіданні.Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати КП «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» надати ОСОБА_2 інформацію в повному обсязі на його заяву від 02 грудня 2013 року та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо неотримання відповіді позивачем від відповідача на його запит у зв'язку з чим порушено права позивача.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення адресуються, в тому числі, підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності, а у зверненні повинно бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, та викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, а письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.

Статтею 24 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що особи, винні у порушенні цього Закону, несуть в тому числі, цивільну відповідальність передбачену законодавством України, а громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги, розмір яких у грошовому виразі визначається судом.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо ненадання йому інформації в повному обсязі на його заяву від 02 грудня 2013 року за вх. № 1533 у порядку Закону України «Про звернення громадян», то оцінивши обставини справи, визначив та стягнув з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 гривень.

Судова колегія вважає, що підстав для відмови у задоволенні позову не має.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції..

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради» - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді