Головуючий у 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року справа № 437/16007/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Арабей Т.Г., Василенко Л.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 29 січня 2014 року у справі № 437/16007/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в якому просив визнати відмову відповідача щодо перерахунку пенсії у розмірі 90% від заробітної плати з врахуванням інших виплат протиправною, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача недоплачену пенсію з дати її призначення - з 19.08.2008 року у розмірі 90% від заробітної плати, з врахуванням інших виплат у сумі 14080,74 грн., отриманих за період з 01.08.2006 року до 31.07.2008 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 29 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 19.08.2008 року по 15.04.2013 року залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском строку.

Зазначена ухвала сторонами по справі не оскаржувалась.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 29 січня 2014 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 недоплачену пенсію з урахуванням сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги та компенсації за відпустку, зазначених у довідці від 28.08.2013 року № 64/1118, з 16 квітня 2013 року з урахуванням виплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 % від заробітку позивача. Крім того, позивач вважає, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, а тому позовні вимоги повинні бути задоволені з 19.08.2008 року.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку відповідача та з 19.09.2008 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Пенсія була призначена з розрахунку 90 % від заробітної плати позивача.

02.09.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки від 28.08.2013 року № 64/1118, у якій вказана сума виплаченої позивачу матеріальної допомоги, індексація заробітної плати та компенсація відпустки, які позивач отримував у період з 01.08.2006 року по 31.07.2008 року. На вказані виплати, що зазначені в довідках, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Листом відповідача № 15078/02-1 від 13.09.2013 року в перерахунку пенсії позивача на підставі заяви та наданої довідки було відмовлено з посиланням на те, що обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» здійснюється з урахуванням зазначених у ст. 33 цього Закону складових заробітної плати державного службовця. Такі види виплат, як матеріальна допомога, індексація заробітної плати та компенсація відпустки, не включається до заробітної плати державного службовця для обчислення пенсії. При цьому, діючим на момент звернення з заявою законодавством не передбачено здійснення перерахунку пенсії державним службовцям у розмірі більше 80 % від заробітку.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку він фактично отримував на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги, індексації заробітної плати та компенсації відпустки, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог сторонами по справі не оскаржується.

Висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити порахунок пенсії позивача у розмірі 90 % від заробітної плати, в оскаржуваній поставі відсутні і ця частина позовних вимог не розглянута.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діє з 01.10.2011 року), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До 01.10.2011 року, статтею 37 Закону України «Про державну службу» було передбачено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 37 Закону № 3723 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Крім того, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, так, нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії є ст. 37-1 Закону № 3723, яка змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнала.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право отримувати пенсію в розмірі 90 % від розрахованої заробітної плати, оскільки на час призначення його пенсії, під час якого були порушені права позивача, пенсії була призначена у такому відсотковому відношення відповідно до діючої на той час редакції ст. 37 Закону України № 3723.

В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржується.

Вимоги позивача здійснити перерахунок його пенсії з 19.08.2008 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позовні вимоги за період з 19.08.2008 року по 15.04.2013 року були залишені без розгляду ухвалою суду першої інстанції від 29 січня 2014 року, яка набрала законної сили та позивачем не оскаржувалась.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки суд першої інстанції розглянув не всі позовні вимоги, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 201, ст.ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 29 січня 2014 року у справі № 437/16007/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 29 січня 2014 року справі № 437/16007/13-а після слів «з 16 квітня 2013 року» доповнити словами «у розмірі 90 % заробітної плати».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Т.Г. Арабей

Л.А. Василенко