Єдиний унікальний номер 251/13734/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3911/2014
Головуючий в 1 інстанції Щербаченко І.В.
Категорія - 26 Доповідач - Шевченко В.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.
суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Стрижак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 березня 2014р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки, Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві,
В С Т А Н О В И В:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки звернулось із апеляційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 березня 2014р., яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 На його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки стягнуто у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві, 10000 грн., з ДП «Артемвугілля» - 1020грн., а також з кожного з відповідачів в дохід держави судовий збір по 114грн.70коп.
З даним рішенням не погодилось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, у позовних вимог ОСОБА_1 до нього відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди та її розміру, відсутній висновок МСЕК з цього приводу. Суд не врахував, що згідно Закону України від 23.02.2007р. внесені зміни до Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 та виключені норми цього Закону, які передбачали обов"язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві.суд не врахував пропуск позивачем передбаченого ст.233 КЗпП України строку звернення до суду із вказаним позовом.
Представник апелянта в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Інші особи, які приймали участь у справі, в засідання апеляційного суду не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ДП «Артемвугілля», не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1986р. по 2008р. працював у ДП «Артемвугілля» на підземних роботах. Внаслідок шкідливих умов праці отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 11 липня 2002р. ( а.с.18). Висновком МСЕК від 05 лютого 2003р. позивачу за вказаним професійним захворюванням вперше встановлено 35% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи (а.с.20). Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини її моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки, у сумі 10000грн.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що на час розгляду справи законом не передбачено обов»язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань по відшкодуванню моральної шкоди, є неспроможними.
З матеріалів справи вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди у зв"язку із встановленням професійного захворювання виникло у позивача у 2003р. і на той час діяли норми Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1,2ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що у Закон України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 23 лютого 2007р. внесені зміни, якими виключено право застрахованих осіб на відшкодування моральної шкоди, не спростовують висновків суду, оскільки Закон України від 23.02.2007р. не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2003р.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-Х1V.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд першої інстанції врахував характер , глибину та тривалість його моральних страждань,якого визнано інвалідом 3 групи, ступінь втрати професійної працездатності (35%). Внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві було порушено звичайний уклад життя позивача, що впливає на психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи, принципам розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд безпідставно стягнув з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки в дохід держави судовий збір, не врахувавши, що згідно п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України звільняються від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.307,309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 березня 2014р. в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки в дохід держави судового збору у розмірі 114грн.70коп. скасувати.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 20 березня 2014р. в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000грн. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий Судді