ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2008 р. | № 42/172 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
Головуючого, судді | Разводової С.С. (доповідач по справі), |
суддів | Самусенко С.С., Малетича М.М. |
розглянувши касаційну скаргу ЖБК "Суднобудівник –19" |
на | рішення господарського суду м. Києва від 05.06.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.08р. |
у справі | № 42/172 |
за позовом | ВАТ "АК "Київводоканал" |
до | ЖБК "Суднобудівник –19" |
третя особа | АЕК "Київенерго" |
про | стягнення 92688,37 грн. |
За участю представників сторін
від позивача Омельченко А.А. дов. від 30.09.08р. № 247,
від відповідача не з'явилися,
від третьої особи не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У березні 2007 року ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-19»про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, з якої 74 015,09 грн. –основний борг, 18 673,29 грн. –інфляційні витрати, всього ціна позову складає 92 688,37 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.2007 року у справі № 42/172 (суддя Паламар І.В.) позов задоволено частково: стягнуто 55 767,70 грн. основного боргу, 18 673,29 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 744,41 грн. витрат по оплаті державного мита, 94,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року у справі № 42/172 (судді: Смирнова Л.Г., Алданова С.О., Вербицька О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-19»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 05.06.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року у справі № 42/172 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.05.2000 року між відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал" та житлово-комунальним кооперативом „Суднобудівник-19" було укладено договір № 00601/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.
Згідно умов договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній - оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору кількість поданої води передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.
Згідно п. 3.4 договору строк оплати встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Договір відповідно до п. 7 є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.
Суди встановили, що підтверджується факт надання позивачем відповідачу протягом травня 2004-листопада 2006 років послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю з урахуванням знижки 166738,53 грн. Крім цього, між сторонами по справі відсутнії розбіжності щодо обсягів поставленої за договором питної води для потреб холодного водопостачання (код 3-302 у розрахунку позовних вимог).
Відповідач заперечив щодо обсягів поставленої йому питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання (код 3-50302 у розрахунку).
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідно до умов п. 3.5 спірного договору дані позивача для відповідача є прийнятими.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності у нього обов’язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р., тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані та безпідставні.
Судами встановлено, що розмір проведених відповідачем платежів за надані у спірний період послуги за договором становить 92723,44 грн.
Судова колегія погоджується з твердженням суду попередньої інстанції, що доводи апелянта щодо того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про зняття позивачем та відповідачем показань лічильників на бойлері, слід відхилити як необґрунтовані з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Частиною 5 ст. 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 9508/13998 судово-бухгалтерської експертизи (його заключної частини): по першому питанню -згідно з даними лічильників, за період з травня 2004 року по листопад 2006 року включно Житлово-будівельний кооператив „Суднобудівник-19", що обслуговує мешканців будинків за адресами - м. Київ, вул. Закревського, 83/2; м. Київ, вул. Закревського, 83-а; м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої, 4, спожито холодної води в кількості 118209 м , вартість послуг з водопостачання холодної води та водовідведення складає 96931,38 грн.; по другому питанню - за наданими документами визначити обсяг та вартість питної холодної води за період з травня 2004 року по листопад 2006 року включно, що було виставлено власнику бойлера для приготування гарячої води для споживання в будинки за адресами - м. Київ, вул. Закревського, 83/2; м. Київ, вул. Закревського, 83-а; м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої, 4, не видається за можливе.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції підставно погодився з висновком місцевого господарського суду, що стягнення з відповідача вартості послуг з постачання питної води, яка була використана для приготування (підігріву) гарячої води є правомірним.
Апеляційний суд вірно зазначив, що позивач при цьому безпідставно не врахував в рахунок належних у цей період платежів проведену відповідачем у серпні 2006 р. оплату у розмірі 18247,39 грн.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07.2005 "Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги" , прийнятої на виконання вимог ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік , проводилося погашення боргів за житлово-комунальні послуги, які виникли станом на 01.09.2004, що є предметом заявленого у справі позову. Доказів наявності у відповідача заборгованості за спірним договором до травня 2004 року суду не надано.
Таким чином, суд попередньої інстанції вірно зазначив, що кошти у розмірі 18247,39 грн. слід віднести в рахунок оплати послуг спірного періоду.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду, що загальний розмір проведених відповідачем протягом позовного періоду платежів за договором становить 110970,83 грн.
Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 622 ЦК України встановлено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до ст. ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 55767,70 грн. боргу станом на 1 грудня 2006 р. (166738,53-110970,83), 18673,29 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЖБК "Суднобудівник –19" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.06.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.08р. по справі № 42/172 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.С. Разводова
Судді С.С. Самусенко
М.М. Малетич