269/1422/14-а

№ 2-а/269/55/2014

П О С Т А Н О В А

іменем України

5 травня 2014 року. Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі головуючого судді НІКІШИНА Ю.В.

при секретарі СИДОРОВОЇ О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

ОСОБА_1

до

Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради

про визнання дій противоправними та про забов*язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить забов*язати відповідача нарахувати недоплачену суму 5 970 грн. на оздоровлення за 2013 рік, оскілки відповідач виплатив лише 120 грн., що не відповідає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в які передбачено, що розмір допомоги на оздоровлення становить п'ять мінімальних заробітних плат встановлених законом України про бюджет.

Відповідач позов не визнав, вважає що допомога нарахована відповідно до законодавства, та постанов КМ України які регламентують нарахування компенсацій та інших виплать особам постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи.

У судовому засіданні встановлено.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи посвідчення НОМЕР_1, є інвалідом 2 групи.

Ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає щорічну виплату компенсацію на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат інвалідам 2 групи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не передбачав будь яких застережень проти застосування ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межі своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 ч. 4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ).

Постановами КМУ № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року встановлені конкретні розміри допомоги на оздоровлення у твердій сумі, що суперечить Закону № 796-ХІІ. Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відношенні з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

З моменту прийняття Постанови № 836, встановлені нею розміри щомісячної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 562 від 29.07.2005 року, хоча із її прийняттям розмір суттєво не збільшився, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати у бік збільшення.

У зв`язку з цим суд відзначає також, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною чинністю. Права і свободи людини та їх гарантії визнають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов`язком держави.

Суд вважає, що дії відповідачів по виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст.48 Закону № 796-ХІІ, є такими, що порушують конституційні права позивача на здоров`я та належний соціальний захист.

Враховуючи наведене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст.48 Закону № 796-ХІІ та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати на час, що сплив після прийняття вказаних постанов КМУ.

Згідно довідки відповідача, виплати позивачу сум на оздоровлення булі здійснені:

- за 2013 рік суми сплачені 27 грудня 2013 року.

Станом на 1 грудня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1 218 грн.

Сума допомоги до стягнення становить: (1 218 грн. х 5) - 120 грн. = 5 970 грн.

На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.162, 163, 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання дій противоправними та про забов*язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про відмову у виплаті разової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2013 рік згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та забов*язати нарахувати та сплатити недоплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 5 970 грн. за рахунок коштів Державного бюджету.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова може бути оскаржене в Донецький апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду у 10 денний строк з дня її проголошення з одночасним надсиланням апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. В. Нікішин