ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2014 року Справа № 123524/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
з участю прокурора : Ольшанської Н.М.,
представника апелянта: Радченко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та Головного управління Держкомзему у Львівській області на постанову Галицького районного суду м.Львова від 11.06.2012 року у справі № 1304/4275/2012 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лада-Плюс» до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Головного управління Держкомзему у Львівській області про визнання незаконними частини ухвали,
В С Т А Н О В И В:
ПП «Лада-Плюс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Малехівської сільської ради, Головного управління Держкомзему у Львівській області про визнання незаконним частини ухвали.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначило, що пунктами 2 рішень Малехівської сільської ради від 24.01.2011 року №30, №31, №32 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП «Лада-Плюс» в с.Малехів по вул.Київська» зобов'язано ПП «Лада-Плюс» сплатити суму втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок наданих у власність, згідно загального розрахунку від 15.12.2010 року. Вважає, що пункти 2 вищевказаних рішень є незаконними, оскільки згідно ст.207 ЗК України, обов'язок щодо відшкодування втрат виникає тільки у випадку, коли земельні ділянки сільськогосподарського або лісогосподарського призначення вилучаються або викупаються у їх попереднього користувача або власника в порядку, встановленому ЗК України. В даному ж випадку відповідні земельні ділянки вже були власністю ПП «Лада-Плюс», а тому їхнє вилучення (викуп) для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом не відбувалося. Крім того, органи місцевого самоврядування не наділені правом зобов'язувати власників земельних ділянок сплатити втрати сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок. Більше того, відповідно до п.4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держземінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат. При цьому, Малехівська сільська рада, приймаючи оспорювані пункти рішень зобов'язала ПП «Лада-Плюс» сплатити суму втрат сільськогосподарського виробництва згідно розрахунку, який не був затверджений, оскільки згідно до проведеного Головним управлінням Держкомзему у Львівській області розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва, відповідний розрахунок повинний був бути затверджений Головою Жовківської районної державної адміністрації, чого не було здійснено.
Постановою Галицького районного суду м. Львова позов ПП «Лада-Плюс» задоволено, визнано незаконними: пункт 2 рішення Малехівської сільської ради від 24.01.2011 року №30 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП «Лада-Плюс» в селі Малехів по вул.Київська»; пункт 2 рішення Малехівської сільської ради від 24.01.2011 року №31 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП «Лада-Плюс»в селі Малехів по вул.Київська»; пункт 2 рішення Малехівської сільської ради від 24.01.2011 року №32 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП «Лада-Плюс» в селі Малехів по вул.Київська»; визнано протиправними дії Головного управління Держкомзему у Львівській області, пов'язані з погодженням розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, придбаних у власність ПП «Лада-Плюс» для ведення підсобного сільського господарства під будівництво торгово-складських приміщень та торгово-розважального комплексу на території Малехівської сільської ради Жовківського району загальною площею 14,6616 га. . Крім цього стягнуто з Малехівської сільської ради та Головного управління Держкомзему у Львівській області солідарно в користь приватного підприємства «Лада-Плюс» 32,19 гривень судового збору.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції її оскаржили відповідачі Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області та Головне управління Держкомзему у Львівській області, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідач 1 - Малехівська сільська рада в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що полягало в неправильному застосуванні ст. 207 Замельного кодексу України, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню». Апелянт вважає, що у зв'язку із вилученням особливо цінних земель сільськогосподарського призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення та переведення до іншої категорії земель внаслідок зміни їх цільового призначення, Малехівська сільська рада здійснюючи правозастосовну діяльність правомірно зобов'язала ПП «Лада-Плюс» відшкодувати понесені втрати сільськогосподарського виробництва. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема всупереч п.3 ч.1 ст.163 КАС України не зазначено у постанові мотивів неврахування доказів та доводів на які посилалися відповідачі у запереченнях на позовні вимоги. Крім цього зазначає, що даний спір розглянутий неповноважним судом, оскільки відповідно до ч.2 ст.18 КАС України такий підсудний окружному адміністративному суду.
Відповідач 2 - Головне управління Держкомзему у Львівській області в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення. Зокрема вважає, що судом не взято до уваги те, що розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва розробляється за зверненням замовника або розробника проекту землеустрою на платній договірній основі та погоджується керівником Головного управління, відповідно до повноважень визначених пп. 26 пункту 4 Положення про Головне управління Держкомзему у Львівській області, де зазначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням встановленого законодавством порядку визначення розміру та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського призначення. Крім того даний апелянт зазначив, що нарахування втрат проведено одним розрахунком на загальну площу виходячи із того, що у представлених матеріалах для проведення розрахунку зазначено п'ять різних агровиробничих груп грунтів на загальну площу 14, 6616 га, при цьому не визначено площу по конкретному шифру грунту в межах кожної з трьох ділянок.
Відповідно до листа № 05/3-354 вих.12 від 10.07.2012 року, керуючись ст.ст. 20, 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 60, 61 КАС України, в розгляд даної справи на стороні відповідачів вступила Прокуратура Львівської області, оскільки дана справа зачіпає інтереси держави та органів місцевого самоврядування.
В судовому засіданні прокурор Ольшанська Н.М. підтримала вимоги апеляційних скарг щодо скасування постанови суду першої інстанції та одночасно заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку припиненням юридичної особи ПП «Лада-Плюс» надавши суду Витяг з ЄДРПОУ.
В судовому засіданні представник апелянта Головного управління Держкомзему у Львівській області надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апелянт - Малехівська сільська рада будучи повідомленою про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що не перешкоджає розгляду справи без участі їхнього представника у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України.
Позивач - ПП «Лада-Плюс» повідомлялася судом про час та місце розгляду справи за їхньою адресою, вказаною у матеріалах справи, однак конверт з викликом до суду повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Відтак відповідно до положень ч.11 ст.35 КАС України позивач вважається повідомленим про розгляд справи, оскільки дана норма процесуального закону визначає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника апелянта ГУ Держкомзему у Львівській області, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а постанова суду скасуванню та провадження у справі слід закрити виходячи з наступного.
Відповідно до статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Згідно п.5 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установ, організації, які були стороною у справі.
Як вбачається з наданого прокурором Витягу з ЄДРПОУ, ПП «Лада-Плюс», код ЄДРПОУ 22421736, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Волошина, 6/11 припинене 29.01.2014 року за судовим рішенням Господарського суду Львівської області про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 20.01.2014 року, справа №914/77/13.
Щодо застосування норм матеріального права при розгляді даної справи колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ПП «Лада-Плюс» володіє на праві приватної власності земельними ділянками по вул.Київська в с.Малехів Жовківського району Львівської області, площею 6,6616 га, 4,4283 га, 3,5717 га.
Рішеннями Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області №30, №31, №32 від 24.01.2011 року затверджено проект землеустрою з відведення земельних ділянок площею 6,6616 га, 4,4283 га, 3,5717 га. щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгово-складських приміщень та розміщення торгівельно-розважального комплексу. Крім того п.2 вищевказаних рішень зобов'язано ПП «Лада-Плюс» сплатити загальну суму втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, наданих у власність, згідно загального розрахунку від 15.12.2010 року.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПП «Лада-Плюс» виходив з того, що Малехівська сільська рада перевищила свої повноваження та діяла всупереч ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», приймаючи пункти 2 рішень Малехівської сільської рад від 24.01.2011 р. № 30, №31, №32, якими зобов'язано ПП «Лада-Плюс» сплатити суму втрат сільського господарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок наданих у власність, згідно загального розрахунку від 15.12.2010 року, оскільки органи місцевого самоврядування не наділені правом зобов'язувати власників земельних ділянок сплатити втрати сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки. Крім цього суд зазначив, що відповідно до п.4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1279 від 17.11.1997 року, територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат. Проте відповідачем Головним управлінням Держкомзему у Львівській області всупереч вищевказаного положення не здійснено погодження розрахунку з Жовківською районною державною адміністрацією та крім того, Головне управління Держкомзему у Львівській області здійснило розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, виходячи із загальної площі земельних ділянок у розмірі 14,6616 га, в той час, коли відведення відбувалось трьох окремих земельних ділянок.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Закріплені в Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.
Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя, оскільки рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 року регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів. Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Статтею 208 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, крім викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.
Крім цього колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апелянта Малехівської сільської ради, що справа розглянута неповноважним судом, оскільки одним із відповідачів є орган державної влади та даний спір, у відповідності до ч.2 ст.18 КАС України повинен був розглядати Львівський окружний адміністративний суд.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Малехівської сільської ради та Головного управління Держкомзему у Львівській області підлягають частковому задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі закрити у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача.
Керуючись статтями 157 п.5 ч.1, 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та Головного управління Держкомзему у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2012 року у справі № 1304/4275/2012 скасувати та провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
З.М.Матковська
Повний текст ухвали складений 08.05.2014 року.