АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5516/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/563/14 Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М.

Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Абрамова П.С., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, завданої внаслідок ДТП - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4103 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1070, 53 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 229,40 грн. судового збору.

З даним рішенням суду не погодились сторони по справі та подали на нього апеляційні скарги.

ОСОБА_1 прохає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду винесено з грубим порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

ОСОБА_2 прохає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати, відмовивши в її задоволенні, а в частині стягнення моральної шкоди - змінити, зменшивши її розмір з 15 000 грн. до 3 000 грн. Апелянт вважає, що рішення суду у зазначених вище частинах винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилося в присутності сторін та їх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги сторін не підлягають до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2012 року засуджено: ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і призначено йому покарання у вигляді 2(двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 1 (один) рік. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 жовтня 2012 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. По даній справі позивачка визнана потерпілою.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив з того, що зважаючи на встановлення вини водія ОСОБА_2, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, вироком суду та виходячи з положень ст.ст. 1166,1167,1187, ЦК України, а також за наявності достатніх доказів, є всі підстави для задоволення позовних вимог: в частині матеріальної шкоди (придбання ліків) в розмірі, який документально підтверджений; в частині моральної шкоди виходячи з глибини фізичних та моральних страждань позивача, ступеня вини водія ОСОБА_2 та інших обставин, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, місцевий суд, виходив із необґрунтованості та недоведеності даних позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1188 ЦК України передбачено, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи які завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно п. 19 Постанови №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визнаються на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Беручи до уваги, обставини справи та положення зазначених норм права, місцевий суд обґрунтовано дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді витрат на придбання ліків у розмірі 4103 грн., який належно підтверджений наданими позивачкою документальними доказами.

Доводи відповідача щодо неналежності поданих доказів на підтвердження розміру завданої шкоди, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а тому задоволенню не підлягають.

За змістом ст.22 ЦК України стягнення збитків у виді упущеної вигоди є одним з видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якого потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. При цьому у виді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які були реально завдані внаслідок порушення права особи, тобто теоретичне обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для задоволення вимоги про стягнення збитків у виді упущеної вигоди.

Надані позивачкою доводи в цій частині та розрахунок суми завданої шкоди є не обґрунтованими, оскільки не містять даних про фактичні суми заробітної плати, які позивачка отримувала у зазначений нею період, даних про відсоток виплат по лікарняним листам отриманими позивачкою, що в свою чергу вказує на нереальність заявлених вимог та є підставою для відмови в їх задоволені.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особа, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Посилання апелянтів на те, що судом також не взято до уваги характер та тривалість моральних страждань позивачки, ступінь вини відповідача, його бездіяльність у відшкодуванні шкоди, колегія суддів, вважає безпідставними та такими, що спростовуються зібраними у справі доказами. Розмір моральної шкоди, завданої позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди, правомірно визначений місцевим судом з урахуванням характеру протиправності діянь відповідача, ступеню, тривалості і обсягу страждань, яких зазнала позивач. Тому виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, рішення суду у цих частинах є законним і обґрунтованим та зміні чи скасуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин