донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.05.2014 справа №5009/1336/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Татенко В.М.

при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:не з'явився;

від ВПВР:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області

на ухвалу господарського суду Запорізької області

від01.04.2014р.

по справі№ 5009/1336/12 (суддя Науменко А.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив дизель сервіс», м. Запоріжжя

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області

за участю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області

простягнення суми

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.05.2012р. по справі №5009/1336/12 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив дизель сервіс» 39870 грн. заборгованості, 1609 грн. 50 коп. судового збору, 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Вказане рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2012р. у справі №5009/1336/12 видано відповідний наказ від 09.07.2012р.

21.03.2014р. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області звернулось до суду першої інстанції з заявою про визнання наказу від 09.07.2012р. по справі №5009/1336/12 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 39870 грн.

В обґрунтування зазначеної заяви Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області посилалось на той факт, що в перебігу виконавчого провадження 29.01.2014р. ним було перераховано Позивачеві стягувану суму у розумінні 39870грн. згідно платіжного доручення №1107, що зумовило припинення відповідного грошового зобов'язання.

Ухвалою від 01.04.2014р. у справі №5009/1336/12 господарський суд Запорізької області (суддя Науменко А.О.) відмовив Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області у задоволенні заяви про визнання наказу по справі №5009/1336/12 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 39870 грн.

Ухвала вмотивована тим, що платіж Позивачем був здійснений після спливу строку для добровільного виконання судового рішення у виконавчому провадженні.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. по справі №5009/1336/12 та прийняти нову ухвалу, якою визнати наказ господарського суду Запорізької області від 09.07.2012р. по справі №5009/1336/12 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 39870 грн.

Підставами для скасування ухвали суду першої інстанції апелянт вказує неправильне застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права, посилаючись на те, що зобов'язання за рішенням Господарського суду Запорізької області по справі №5009/1336/12 від 03.05.2012р. на суму 39870, 00 грн. припинено виконанням, проведеним належним чином, шляхом перерахування Боржником коштів на рахунок Стягувача, що відповідає вимогам ст. 599 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Радіонова О.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. порушене апеляційне провадження та призначене судове засідання з розгляду апеляційної скарги на 12.05.2014р. о 14:35 годин. Цією ж ухвалою від Скаржника було витребувано платіжне доручення №1107 від 29.01.2014р. з відміткою банку про проведення платежу.

Розпорядженнями В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2014р., у зв'язку із виходом судді Марченко О.А. з відпустки, склад колегії було змінено на: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Марченко О.А., Татенко В.М.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін та державної виконавчої служби у судове засідання 12.05.2014р. попри належне повідомлення про судовий розгляд без пояснення причин не з'явились, що, за висновком судової колегії, не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду скарги з огляду на сплив строку розгляду. При цьому, Скаржником без пояснення причин не було надано витребуваних судом документів.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового акту місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". В свою чергу, таке виконання згідно із ч. 1 ст. 116 Господарського кодексу України, провадиться на підставі виданого стягувану судом наказу, який є виконавчим документом.

За змістом ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково) є: видача наказу помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В розглядуваному випадку оспорюваний наказ видано на підставі чинного судового акту, що усуває припущення про помилковість такої видачі. В свою чергу, Заявник наполягає на тому, що через здійснений ний платіж відбулося добровільне виконання наказу в частині суми платежу, тоді як місцевий суд заперечує факт добровільності з огляду на сплив строку для самостійного виконання, визначений ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи із наведеного місцевим судом обґрунтування свого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, вбачається, що отримання Стягувачем задоволення його вимог після спливу визначеного ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» строку ототожнено із примусовим виконання відповідного наказу.

Між тим, такий висновок не ґрунтується на нормах Закону України «Про виконавче провадження», адже згідно із п.1 ч.1 ст.32, 45, 65 цього Закону визначає, що примусове виконання судового рішення про стягнення коштів полягає у зверненні стягнення на кошти боржника, находження цих коштів на рахунок державної виконавчої служби та подальше перерахування коштів стягувачу. Отже, примусове виконання передбачає обов'язковість участі державної виконавчої служби у грошовому обігу між боржником та стягувачем, спрямованого на погашення вимог за виконавчим документом. При цьому, згідно із п.п.5.3., 5.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, примусове стягнення опосередковується виключно платіжною вимогою, а не платіжним дорученням, на яке посилався Заявник.

Здійснення ж погашення грошових зобов'язань боржником безпосередньо на користь стягувача дійсно є підставою для припинення означених зобов'язань у розумінні ст.599 Цивільного кодексу України, і таке припинення слід кваліфікувати як самостійне незалежно від спливу передбаченого ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» строку, дотримання якого згідно ч.1 ст.28 цього Закону має значення виключно для визначення наявності підстав для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, за висновком апеляційного суду, сплив визначеного ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» строку самостійного виконання не може вважатися підставою для незастосування ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України відносно здійсненого Відповідачем безпосередньо на користь Позивача платежу, який зумовлює припинення, а отже - і відсутність відповідного грошового зобов'язання.

Разом із тим, наявні матеріали справи не містять належного у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказу здійснення такого платежу, а вимога апеляційного суду про його надання Скаржником була проігнорована. Дійсно, на наявній в матеріалах справи фотокопії платіжного доручення №1107 від 29.01.2014р. (а.с.142) не вбачається відмітки банку про його прийняття і проведення/виконання, що унеможливлює доведеність ініціювання переказу платником у розумінні пп. 1 п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та його фактичного здійснення банком у світлі вимог п.2.14. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22.

Недоведеність Заявником належними доказами факту здійснення ним платежу на користь Стягувача зумовлює відмову у задоволені заяви про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, а отже - оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, але з мотивів, приведених в цій постанові. Втім, означена обставина не перешкоджає у подальшому порушувати питання в порядку ст.117 Господарського процесуального кодексу України за наявністю відповідних підстав.

В свою чергу, відмова у задоволені апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює віднесення витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, 104, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. у справі №5009/1336/12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. у справі №5009/1336/12 залишити без змін.

3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області (ідентифікаційний код 19355964) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 609 грн.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ згідно вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 6 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. ВПВР; 4. У справу; 5. ДАГС; 6. ГСЗО.