ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р.Справа № 916/772/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідачів: не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум", товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро" про стягнення 29 071,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" (далі по тексту - ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум" (далі по тексту - ТОВ „Гранум"), товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро" (далі по тексту - ТОВ „Совагро") про солідарне стягнення із відповідачів трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн. Крім того, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів судові витрати по справі, до складу яких включити витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2 700 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку ТОВ „Гранум" прийнятих на себе зобов'язань щодо зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., та виникненням у ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" як нового кредитора у вказаних зобов'язаннях права застосовувати до вказаного відповідача передбачених ст. 625 ЦК України заходів майнової відповідальності боржника за грошовим зобов'язанням, а також невиконанням ТОВ „Совагро" як поручителем спірних грошових зобов'язань за ТОВ „Гранум".

Під час розгляду даної справи від позивача неодноразово надходили заяви про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Представники відповідачів жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явились та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Гранум" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 84145, Донецька область, м. Слов'нськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, 5, та на адресу місцезнаходження ТОВ „Совагро": 65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А, були повернуті суду через вибуття адресатів, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Гранум" та ТОВ „Совагро" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" (далі по тексту - ТОВ „Тридента Агро") було передано на користь ТОВ „Гранум" товар загальною вартістю 172 489,81 грн.

В подальшому, господарським судом Донецької області розглядалась справа № 9/131 за позовом ТОВ „Тридента Агро" до ТОВ „Гранум" з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих останньому до сплати у зв'язку із нездійсненням оплати вартості товару, придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010р. по справі № 9/131 було присуджено до стягнення із ТОВ „Гранум" на користь ТОВ „Тридента Агро" суму основного боргу в розмірі 172 484,81 грн., три відсотки річних в сумі 8 371,55 грн., збитки від інфляції в сумі 59 979,27 грн. та судові витрати в сумі 6 063,69 грн. У вказаній постанові суду касаційної інстанції, з посиланням на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зазначено, що вищезазначені видаткові накладні підтверджують факт укладення між ТОВ „Тридента Агро" як продавцем та ТОВ „Гранум" як покупцем в письмовій формі договору купівлі-продажу товару загальною вартістю 172 484,81 грн., а також факт невиконання ТОВ „Гранум" своїх зобов'язань з оплати його вартості. Крім того, судом касаційної інстанції підтверджено правомірність стягнення із ТОВ „Гранум" на користь ТОВ „Тридента Агро" трьох відсотків річних в сумі 8 371,55 грн., нарахованих за період з 20.11.2006р. по 04.07.2008р.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт порушення з боку ТОВ „Гранум" власних зобов'язань щодо здійснення оплати вартості товару, придбаного у ТОВ „Тридента Агро" за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., в сумі 172 484,81 грн., є преюдиціальним та не потребує доведення при вирішенні даної справи господарським судом.

Відповідно до ст.ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, у спірних правовідносинах купівлі продажу, факт виникнення яких підтверджений складанням видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., ТОВ „Гранум" як покупець виступало боржником, який був зобов'язаний здійснити оплату вартості придбаного товару в сумі 172 484,81 грн. на користь управленої сторони у даному зобов'язанні - ТОВ „Тридента Агро" (кредитора). В свою чергу, факт неналежного виконання з боку ТОВ „Гранум" вказаних грошових зобов'язань, як було зазначено по тексту вище, встановлений постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010р. по справі № 9/131.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, які під час розгляду даної справи не були спростовані в установленому процесуальним законом порядку, оскільки зобов'язання щодо здійснення оплати вартості товару, придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., з боку ТОВ „Гранум" залишаються невиконаними на теперішній час, у ТОВ „Тридента Агро" як у кредитора в спірних зобов'язаннях виникло право на стягнення із ТОВ „Гранум" трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн., нарахованих за період з 15.07.2008р. по 03.03.2014р., що слідує за періодом нарахування відсотків, присуджених до стягнення за постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010р. по справі № 9/131. Приймаючи до уваги зміст ст.ст. 598, 599, 625 ЦК України, правову позицію, викладену в обов'язковій для застосування місцевими судами постанові Верховного Суду України від 23.01.2012р. № 37/64, в якій зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а також враховуючи правильність здійснених розрахунків трьох відсотків річних, господарський суд доходить висновку щодо виникнення у ТОВ „Тридента Агро" права вимоги щодо стягнення із ТОВ „Гранум" трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн., нарахованих за період з 15.07.2008р. по 03.03.2014р.

В свою чергу, 26.01.2011р. між ТОВ „Тридента Агро" (Первісний кредитор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, далі по тексту рішення - СПД ОСОБА_2, (Новий кредитор) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № К-88-ТА, у відповідності до умов якої Первісний кредитор відступає Новому кредиторові право вимоги виконання з боку ТОВ „Гранум" (код ЄДРПОУ 31586254), що іменується в подальшому „Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Божником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару. За цією угодою Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. Вартість зобов'язання, що було відступлене за даною угодою, станом на дату її укладення становило 59 987,78 грн. та складалось із суми нарахованих збитків від інфляції в розмірі 46 743,38 грн. та трьох відсотків річних в сумі 13 244,40 грн.

На виконання вказаної угоди, 26.01.2011р. ТОВ „Тридента Агро" передало, а СПД ОСОБА_2 прийняв документи для підтвердження переходу права вимоги відносно боржника ТОВ „Гранум", про що було складено відповідний акт приймання-передачі. Крім того, в порядку ст. 517 ЦК України СПД ОСОБА_2 21.10.2013р. було надіслано на адресу ТОВ „Гранум" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні у зв'язку із укладенням вищезазначеної угоди, що підтверджується відповідним описом вкладення та квитанцією про прийняття плати за надання поштових послуг.

В подальшому, 29.01.2013р. між СПД ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" (Новий кредитор) було укладено угоду про зміну кредитора у зобов'язанні № 57/04-13, у відповідності до умов якої Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги виконання ТОВ „Гранум" (код ЄДРПОУ 31586254), що іменується в подальшому „Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. та згідно з угодою № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011р. у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Божником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно вищезазначених видаткових накладних. За цією угодою Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. Вартість зобов'язання, що було відступлене за даною угодою, станом на дату її укладення становило 84 397,11 грн. та складалось із суми нарахованих збитків від інфляції в розмірі 59 507,26 грн. та трьох відсотків річних в сумі 24 889,85 грн.

На виконання вказаної угоди, 29.04.2011р. СПД ОСОБА_2 передав, а ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" прийняло документи для підтвердження переходу права вимоги відносно боржника ТОВ „Гранум", про що було складено відповідний акт приймання-передачі. Крім того, в порядку ст. 517 ЦК України СПД ОСОБА_2 21.10.2013р. було надіслано на адресу ТОВ „Гранум" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні у зв'язку із укладенням вищезазначеної угоди, що підтверджується відповідним описом вкладення та квитанцією про прийняття плати за надання поштових послуг.

Відповідно до ст.ст. 512 - 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст.ст. 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, приймаючи до уваги укладення між ТОВ „Тридента Агро", СПД ОСОБА_2 та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" вищезазначених угод про відступлення права вимоги, в результаті чого ТОВ „Тридента Агро" відступило до СПД ОСОБА_2, а останній відступив на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" власне право вимоги щодо стягнення із ТОВ „Гранум" трьох відскоків річних, нарахованих у зв'язку із невиконанням названим відповідачем власних зобов'язань щодо оплати вартості придбаного за видатковими накладними № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. товару вартістю 172 484,81 грн., про що названий відповідач був повідомлений належним чином, а також враховуючи встановлення судом під час розгляду даної справи правомірності нарахування ТОВ „Гранум" до сплати в порядку ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн. за порушення останнім вищезазначених грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позивачем в установленому законом порядку було набуто право вимоги щодо стягнення із ТОВ „Гранум" трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування обов'язку ТОВ «Гранум» сплатити на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» три відсотки річних в сумі 29 071,84 грн. витікає з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Докази, спростовуючих викладене, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 03.02.2014р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (Кредитор) та ТОВ «Совагро» (Поручитель) було укладено договір поруки № 03-02-2014-10, у відповідності до умов якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Гранум» (код ЄДРПОУ 31586254), далі по тексту договору - Боржник, щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, що передбачені даним договором. Під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 29.04.2013р., укладену на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р. Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних в сумі 30 000 грн. 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, шляхом вручення 20.02.2014р. директору ТОВ „Совагро" листа від 17.02.2014р. за вих. № 17-10/02 позивач висунув вказаному відповідачу вимогу про виконання грошових зобов'язань за ТОВ «Гранум» щодо сплати трьох відсотків річних в межах ліміту відповідальності поручителя в сумі 29 071,84 грн., які забезпечені порукою ТОВ «Совагро» за умовами відповідного договору.

В силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В свою чергу, згідно зі ст.ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Аналізуючи наведені законодавчі норми, а також звертаючись до правової природи такого заходу забезпечення виконання зобов'язань як порука та інституту солідарної відповідальності, суд констатує факт наданого законом кредитору права на звернення до суду з позовом до обох солідарних боржників - боржника за основним зобов'язанням та поручителя, з підстав невиконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на час вирішення даної справи ТОВ „Совагро" не виконало зобов'язання за ТОВ «Гранум» щодо сплати на користь позивача трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн., які нараховані у зв'язку із невиконанням ТОВ «Гранум» зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного на підставі видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р. та № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., незважаючи на пред'явлення позивачем відповідної вимоги, господарський суд дійшов висновку про наявність солідарного обов'язку ТОВ «Гранум» та ТОВ „Совагро" щодо виконання грошового зобов'язання з оплати трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн., які заявлені до стягнення в межах даної справи.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ТОВ „Компанія «Ніко-Тайс» в частині солідарного стягнення із ТОВ «Совагро» та ТОВ «Гранум» трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, відповідно до ст.ст. 509, 510, 512-514, 516, 517, 541, 543, 553, 554, 615, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 35 ГПК України позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом присудження до стягнення в солідарному порядку із ТОВ «Гранум» та ТОВ «Совагро» трьох відсотків річних в сумі 29 071,84 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.02.2014р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (Замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 26-3/02-14, у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та ТОВ «Гранум» (код ЄДРПОУ 31586254) та ТОВ «Совагро» (33494460), далі по тексту договору - Боржники, які виникли на підставі видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006р., № РН-СЛ00682 від 10.11.2006р., угоди № 57/04-13 від 29.04.2013р. про заміну кредитора у зобов'язанні та на підставі договору поруки № 03-02-2014-10 від 03.02.2014р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру 3% річних, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання Боржниками перед Замовником зобов'язань, що виникли із вищезазначених договорів, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та підписання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов'язків Виконавця за даним договором. Правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги. Сторони погодили, що розмір оплати послуг Виконавця (гонорар) за даним договором становить 2 700 грн. 00 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 03.03.2014р., ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було прийнято надані адвокатом ОСОБА_2 юридичні послуги, пов'язані із представництвом інтересів позивача у спірних правовідносинах, на суму 2 700 грн. В свою чергу, відповідно до платіжного доручення № 1404 від 05.12.2013р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 700,00 грн. в якості плати за надані адвокатські послуги.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги зміст договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 26-3/02-14 від 26.02.2014р., господарський суд визнає обґрунтованим та доведеним факт понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із розглядом даної справи та захистом інтересів ТОВ „Компанія «Ніко-Тайс", що виникли із спірних правовідносин, в сумі 2 700,00 грн. При цьому, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є розумним та співрозмірним із змістом правової допомоги, надання якої є необхідним для захисту інтересів позивача.

Положеннями ст. 49 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у повному обсязі, господарський суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката, та витрати зі сплати судового збору у повному обсязі зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 510, 512-514, 516, 517, 541, 543, 553, 554, 615, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум" /84180, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, 5, код ЄДРПОУ 31586254/ та товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро" /65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 33494460/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" /03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872/ три відсотки річних в сумі 29 071 грн. 84 коп. /двадцять дев'ять тисяч сімдесят одна грн. 84 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2 700 грн. 00 коп. /дві тисячі сімсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 12.05.2014р.

Суддя С.П. Желєзна