Справа № 645/12870/13ц

Провадження №2-з/645/74/14

УХВАЛА

іменем України

08 травня 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі :

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі - Білобровій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про визнання права власності на житловий будинок, третя особа - ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про визнання права власності на житловий будинок. Просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на рухоме майно, придбане під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 (в тому числі на автомобіль «DAEWOO SENS» реєстраційний номер НОМЕР_2) на загальну суму 72510 грн., визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на рухоме майно на загальну суму 52770 грн. Крім того зазначала, що під час шлюбу з відповідачем 28.08.1998р. за договором купівлі-продажу була продана однокімнатна кв.АДРЕСА_2, яка належала на праві власності позивачці, відповідачу ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_4 Усі гроші від її продажу були витрачені на поліпшення стану та здійснення ремонту житлового будинку АДРЕСА_1, який на праві особистої приватної власності належав відповідачу ОСОБА_2 В подальшому за кошти позивачки зазначений житловий будинок неодноразово добудовувався , поліпшувався , капітально ремонтувався. Таким чином під час подружнього життя позивачкою за рахунок її особистих грошових коштів було здійснено істотне поліпшення стану нерухомого майна, що належало відповідачу на праві особистої власності, наслідком цього стало істотне збільшення вартості нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, а тому на підставі положень ч.1 ст.62 СК України за позивачкою ОСОБА_1 повинно бути визнана 1 / 2 частина вказаного будинку.

01.04.2014р. із зустрічною позовною заявою до суду звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя (в тому числі автомобілю «DAEWOO SENS» реєстраційний номер НОМЕР_2), поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.04.2014р. вказані позови об'єднані в одне провадження.

07.05.2014р. позивач ОСОБА_1 в особі свого представника звернулася до суду із заявою про накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 в частині, що належить ОСОБА_2, та на все майно, яке знаходиться у будинку (надвірних будівлях), а також про накладення арешту на автомобіль «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2, та про передання його на відповідальне зберігання ОСОБА_1

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову вирішується судом, який розглядає справу, в день її надходження без повідомлення відповідача й інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України накладення арешту на майно є одними з видів забезпечення позову.

Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п.4,7,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, в цілому виконав вимоги ч. 2 ст. 151 ЦПК України, зазначивши в своїй заяві відповідні причини для забезпечення позову та вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Приймаючи до уваги обсяг як первісних, так і зустрічних позовних вимог, предметом яких є частина житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності ОСОБА_2, зокрема 46/100 частин, а також автомобіль «DAEWOO SENS» реєстраційний номер НОМЕР_2, з врахуванням того, що спірне майно на час розгляду справи перебуває в фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2, вимоги позивачки щодо накладення арешту суд вважає обґрунтованими.

Проте позивачем не надані суду докази того, що перебування у фактичному користуванні ОСОБА_2 спірного автомобілю «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2, може завдати шкоди його цілісності. А тому вимоги щодо передання цього транспортного засобу на час розгляду справи на відповідальне зберігання саме позивачці суд залишає без задоволення.

Крім того, не зазначено позивачкою конкретних ознак та переліку майна, яке знаходиться у житловому будинку АДРЕСА_1 та надвірних спорудах, яке підлягає опису. З врахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги, що будинковолодіння за вказаною адресою перебуває у спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який стороною по справі не є, в даній частині клопотання ОСОБА_1 суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: на 46/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Накласти арешт на рухоме майно - автомобіль «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3.

Копію ухвали для виконання направити до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, а також Управлінню ДАІ ГУМВС України в Харківській області.

Копії ухвали суду після її виконання направити сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя