У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2006 року м. Київ
Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Охрімчук Л.І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2005 року та ухвалу апеляційної суду Запорізької області від 16 березня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства “Оболонь” про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування компенсації за затримку розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в :
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до закритого акціонерного товариства “Оболонь” про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Зазначав, що працював менеджером на підприємстві та звільнився за власним бажанням.
Посилаючись на те, що в день звільнення підприємство повний розрахунок з ним не провело, просив стягнути з закритого акціонерного товариства “Оболонь” на його користь 576 грн. 33 коп. заборгованості по заробітній платі та 25 983 грн. 26 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що наказом НОМЕР_1 від 7 червня 1999 року ОСОБА_1було звільнено з роботи за власним бажанням. Станом на вересень 2004 року відповідач заборгував позивачу 86 грн. 26 коп. заробітної плати за червень 1999 року та 80 грн. 30 коп. компенсації за невикористану відпустку за період з 3 лютого 1999 року по 7 червня 1999 року. Зазначену суму 16 вересня 2004 року отримала представник позивача за довіреністю.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судами не встановлено підстав для поновлення строку для звернення з заявою про вирішення трудового спору.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити ОСОБА_1у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства “Оболонь” про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.