Справа № 2-2033/11

Провадження № 2/161/968/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

при секретарі - Селюкові Р.В.,

з участю представника позивача - Грушицького О.І.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, процентів та неустойки за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, процентів та неустойки за кредитним договором. Позов мотивує тим, що відповідно до укладеного 02.10.2008 року кредитного договору № 210/08-206 КБ «Західінкомбанк» ТзОВ (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») надав ОСОБА_4 кредит в сумі 23400 грн. терміном зі сплатою 23 % річних терміном до 02 квітня 2009 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02.12.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 210/08-207, згідно якого відповідач ОСОБА_3, як поручитель зобов'язувався відповідати за виконання в повному обсязі боргових зобов'язань ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору і додаткових договорів до нього. Оскільки позичальник свої зобов'язання по договору не виконав, станом на 01.11.2011 року у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі - 49562,75 грн. А тому, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2014 року, за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено в якості співвідповідача позичальника за кредитним договором ОСОБА_4.

Представник позивача Грушицький О.І., в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог. Зазначив, що оскільки строк дії договору встановлюється до повного погашення кредитної заборгованості, то позичальнику продовжують нараховуватись проценти за користування кредитними коштами. Просив солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 93 151,82 грн. та судові витрати у справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В поданих письмових запереченнях зазначив, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки строк, після якого порука припиняється в договорі не встановлений, то кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання повинен був пред'явити вимогу до поручителя. Жодних доказів про пред'явлення вимоги банком після настання строку виконання основного зобов'язання у повному обсязі, до поручителя про повернення коштів немає. Вважає, що в даному випадку порука припинена. А тому, просив відмовити в задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, процентів та неустойки за кредитним договором.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2008 року відповідно до укладеного кредитного договору № 210/08-206 між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та ОСОБА_4, останній отримав кредит в сумі 23400 грн. на умовах визначених договором, зі сплатою 23% річних та кінцевим терміном повернення до 02 квітня 2009 року (а.с. 7,8).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 210/08-207 від 02 жовтня 2008 року відповідно до якого останній зобов'язувався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору, додаткових договорів до нього. Поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 9).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_4 12 травня 2009 року банком було направлено претензію щодо повернення кредитних коштів (а.с. 10). Однак, остання залишена ОСОБА_4 без уваги.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 30 липня 2009 року направлялася банком претензія щодо виконання зобов'язань відповідно до укладеного договору поруки № 210/08-207 (а.с. 71), якою вимагалося сплатити заборгованість в розмірі 25 198,92 грн. до 15.08.2009 року.

Однак, жодних належних доказів отримання такої вимоги поручителем ОСОБА_3 стороною позивача суду на надано. Крім того, як в самій претензії так і в журналі вихідної кореспонденції (а.с.72) не зазначено адресу ОСОБА_3

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості з врахуванням збільшених позовних вимог, станом на 20.02.2014 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить - 93151,82 грн., з яких: непогашений кредит - 23400 грн., несплачені проценти - 21528,02 грн., пеня за прострочення повернення процентів - 453,17 грн., штраф за невиконання умов кредитного договору - 13478,41 грн., відповідальність за порушення грошового зобов'язання в розмірі 30% річних від простроченої суми боргу - 34292,22 грн. (а.с. 100).

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми позики, є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Статтями 526, 527 ЦК України установлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як передбачено п. 3.2 договору поруки від 02 жовтня 2008 року, укладеного між банком та поручителем ОСОБА_3, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання усіх зобов'язань за кредитним договором та додатковими до нього договорами.

Отже, у вказаному договорі поруки не визначено строк в розумінні ст. 252 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється.

З кредитного договору слідує, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 02 квітня 2009 року.

Письмова претензія поручителем не була отримана.

За таких обставин суд вважає, що перебіг шестимісячного строку, протягом якого банк вправі пред'явити вимоги до поручителя ОСОБА_3, почався 02 квітня 2009 року і закінчився 02 жовтня 2009 року.

До суду банк звернувся з позовом тільки 05 грудня 2011 року.

Оскільки протягом зазначеного шестимісячного строку банк не звернувся з вимогою чи позовом до поручителя, а тому порука ОСОБА_3 за договором поруки № 210/08-207 припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заборгованість за кредитним договором в розмірі 93151,82 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_4, в задоволенні вимог позову до відповідача ОСОБА_3 слід відмовити.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачами понесених ним та документально підтверджених судових витрат, в тому числі 931,52 грн. судового збору та 100 грн. витрат на публікацію судового оголошення в пресі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 559, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором №210/08-206 від 02 жовтня 2008 року в загальному розмірі 93 151 (дев'яносто три тисячі сто п'ятдесят одну) гривню 82 копійки, яка складається з: 23 400 грн. непогашеного кредиту, 21 528,02 грн. несплачених процентів, 453,17 грн. пені, 13 478,41 грн. штрафу, 34 292,22 грн. процентів річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» 931 (дев'ятсот тридцять одну) гривню 52 копійки судового збору та 100 (сто) гривень витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення.

В задоволенні вимог позову до відповідача ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій