АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.

секретар: Тодоряк Г.Д.

представника позивача Войцеховської Н.Я., представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом Державного територіального-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» до Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог відділ Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області про визнання незаконним та скасування розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області № 264 від 26 серпня 2003 року в частині безоплатного виділення у приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, а також скасування у Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» (далі ДТГО «Львівська залізниця») звернулося до суду з позовом до Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог відділ Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області про визнання незаконним та скасування розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області № 264 від 26 серпня 2003 року в частині безоплатного виділення у приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, а також скасування у Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки.

№22ц-428 Головуючи у 1 інстанції Кириляк А.Ю.

Категорія: 45 Доповідач Кулянда М.І.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що в ході інвентаризації приватним підприємством «Ріга» земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками

ДТГО «Львівська залізниця» виявлено, що в смузі відведення залізниці від км 29+584 м. до км 29+619 м. перегону Завалля - Вижниця ліва сторона, на відстані 14,00 м., від осі колії, розташована земельна ділянка ОСОБА_3, яку остання отримала у власність,згідно розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області на рішення РДА №264 від 26 серпня 2003 року і, яка накладається на земельну ділянку залізниці, загальною площею 0,0397 га.

Залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, проте, всупереч зазначеному, частина земельної ділянки смуги відведення залізниці була передана у власність ОСОБА_3, у той час, як згідно затвердженого плану смуги відведення, відстань від залізничного полотна має становити від 25 м.

На підставі розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області на рішення РДА №264РДА від 26 серпня 2003 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Вважають розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області №264 від 26 серпня 2003 року та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 такими, що суперечать чинному законодавству та порушують право залізниці на користування наданою їй відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою.

Просили суд:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Вижницької районної державної адміністрації № 264 від 26 серпня 2003 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, що знаходиться у с. Іспас Вижницького району Чернівецької області;

визнати недійсним державний акт на праві власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вижницької районної державної адміністрації № 264 від 26 серпня 2003 року.

Під час розгляду справи ДТГО «Львівська залізниця», в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» доповнило позовні вимоги та просили скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, наданої ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року №264, зареєстрованої на підставі державного акта серії ЧВ №041036.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2013 року позов ДТГО «Львівська залізниця», в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року №264 в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у власність площею 0,0397 га, що розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Визнано недійсним державний акт серії ЧВ №041036 від 30 вересня 2003 року, виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року №264, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельної ділянки НОМЕР_1 кадастровий номер 7320582500:01:002:0093, в частині посвідчення права власності на земельну ділянку, площею 0,0397 га, яка розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області та виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану, який зазначений у цьому державному акті.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області від 26 серпня 2003 року подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДТГО «Львівська залізниця», в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ДТГО «Львівська залізниця», в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 68 Земельного Кодексу України та виходив з того, що розпорядженням Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року №264 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0397 га, що знаходиться на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, порушується право ДТГО «Львівська залізниця» користування землями залізничного транспорту, зокрема, смугою відведення залізниці.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на акті обстеження земельних ділянок в смузі відведення залізниці дільниці Завалля-Вижниця на території с. Іспас Вижницького району Чернівецької області від 13 вересня 2013 року, відповідно до якого в смузі відведення залізниці дільниці Завалля-Вижниця на території с. Іспас Вижницького району Чернівецької області знаходиться земельна ділянка ОСОБА_3, площею 0,0397 га. та «Плану полосы отвода линии Завалье - Вижниця Львовской железной дороги».

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

Відповідно до п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може бути здійснено шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом наведених норм визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування тягне за собою визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року № 264 надано ОСОБА_3 у приватну власність земельну частку (пай) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,загальною площею 0,8554 га, що розташована в с. Іспас Вижницького району Чернівецької області.

На підставі розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року № 264 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 041036 від 30 вересня 2003 року, площею 0,8554 га, розташованої на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери земельних ділянок № 1 7320582500:01:002:003, площею 0,3003 га та № 2 7320582500:02:001:0347, площею 0,5550 га.

Згідно акта обстеження земельних ділянок в смузі відведення залізниці дільниці Завалля-Вижниця на території с.Іспас Вижницького району Чернівецької області від 13 вересня 2013 року вбачається, що в смузі відведення залізниці дільниці Завалля-Вижниця на території с. Іспас Вижницького району Чернівецької області знаходиться земельна ділянка ОСОБА_3, на відстані від осі колії до земельної ділянки 14 м, шириною смуги відведення від осі колії 25 м, сторонністю по ходу кілометрів від км 29+584 м до км 29+619 м ліва сторона, площа перекриття 0,0397 га.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про транспорт» до земель транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об'єктів.

Згідно зі ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

До матеріалів справи приєднано план смуги відводу лінії Завалля-Вижниця. Зазначений план є документом, який відповідно до нижченаведених норм законодавства та будівельних норм підтверджує, що ділянка землі знаходиться в смузі відведення, що перебуває у залізниці на праві постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» сплачується земельний податок за користування наведеною земельною ділянкою.

Спірні правовідносини врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року № 83, Інструкцією про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 року та нормами відведення земель для залізниці 468-74, затвердженими постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247.

Вказані правові акти не суперечать Конституції і Законам України, тому відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» застосовуються на території України до прийняття відповідних актів законодавства України.

Згідно п. 5 Постанови Верховної Ради України № 562 від 18 грудня 1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу України» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

За змістом п. 6 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 563 «Про земельну реформу» вбачається, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право на володіння або користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі №5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність.

Отже, розпорядження Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 серпня 2003 року №2 64 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0397 га, що розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, суперечить вимогам ч. 4 ст. 84 ЗК України, у зв'язку з його виданням порушуються права та охоронювані законом інтереси ДТГО «Львівська залізниця».

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності державного акту на право постійного користування земельною ділянкою є необґрунтованими, оскільки землекористування залізницею здійснюється від початку будівництва залізничного полотна та його облаштування, згідно будівельних норм, у межах та площі визначеній «Планом полосы отвода линии

Завалье-Вижница Львовской железной дороги», розробленого в 1965 році проектною конторою Південно - Західної залізниці.

Зазначений план є документом, який відповідно до нижченаведених норм законодавства та будівельних норм підтверджує, що ділянка землі знаходиться в смузі відведення, що перебуває у залізниці на праві постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення ("Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода", затвердженого Міністерством шляхів сполучення CPCP від 30 січня 1963 року; " Положение о землях предоставленных транспорту", затверджених постановою СНК СССР від 07 лютого 1933 року; " Об упорядочении отвода земель для железных дорог", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року за №83, інші нормативні акти та будівельні норми) вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не ставилися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення,які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п. 54,55 «Об утверждении общих начал землепользования и землеустройства», затвердженого постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Дані обставини підтверджуються також і п. 2 Положення про землі транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року за № 24, де зазначено, що „размеры земельних участков, предоставляемих для указанных целей, определяются в соответствии с утвержденньши в установленном порядке нормами ти проектно-технической документацией".

В подальшому при зміні законодавства та введення інституту державних актів вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.

Проте, всупереч зазначеному та існуючим нормам, частина земельної ділянки смуги відведення залізниці була передана у власність ОСОБА_3, де остання веде особисте господарство у безпосередній близькості до залізничного полотна, в той час як згідно затвердженого плану смуги відведення, відстань від залізничного полотна має становити 25 м.

Слід зазначити, що залізниця, як суміжний користувач, також не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала погодження на вилучення земельної ділянки.

Крім того, залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується довідкою відокремленого підрозділу «Коломийська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» та обліковується площа в формі 6-зем, саме на підставі плану смуги відведення. А також довідкою звірки площ земельних ділянок залізниці, погодженої відділом Держкомзему у Вижницькому районі Чернівецької області.

Твердження апелянта про відсутність у позивача прав щодо користування спірною земельною ділянкою є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п. 5 Постанови Верховної Ради України № 562 від 18 грудня 1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу України» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу» (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними.

Таким чином, оформлення права постійного користування, відповідно до норм Земельного кодексу України, на землі, які фактично перебувають у користуванні залізниці, не є обмеженими у часі.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного розпорядження Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області і видачі державного акту не враховано вищенаведені норми законодавства та прийнято рішення, яке суперечить законодавству України і порушує права та інтереси залізниці.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: