Справа № 342/1538/13-к
Провадження № 11-кп/779/129/2014
Категорія ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М.
Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2014 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ в складі :
головуючого судді Фіцака Т.Д.,
суддів Хруняка Є.В., Томенчука Б.М.
секретаря судового засідання Шандаловича А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року, згідно якого
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1. в с. Вільхівці,
Городенківського району, проживає АДРЕСА_1
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 286 ч.2 КК України,
з участю прокурора Рибки Л.Я.
обвинуваченого ОСОБА_3
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 не оспорюючи доведеність вини засудженого та кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Просить вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2014 року щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України скасувати. Ухвалити новий вирок, призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі. В іншому вирок залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що з вироком суду погоджується частково в частині призначеної міри покарання за ч.2 ст. 286 КК України. В частині стягнення з нього цивільного позову в сумі 9230 гривень матеріальної шкоди та 35000 гривень моральної шкоди відшкодування в користь потерпілого ОСОБА_4 він не погоджується, вважає його незаконним, який ухвалено з порушенням норм матеріального права, не обґрунтованим на підставі об'єктивно досліджених та з'ясованих обставин, не оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження та таким, що підлягає змін. Просить вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2014 року змінити та зменшити суму відшкодування потерпілому ОСОБА_4 цивільного позову в сумі 9230 гривень матеріальної шкоди та 35000 гривень моральної шкоди.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 та вважає оскаржуваний вирок в частині призначеної йому міри покарання законним, який ухвалено судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованим на підставі об'єктивно досліджених та з'ясованих обставин, які підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими судом під час судового засідання та отриманими згідно ст. 225 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_3, українця, громадянина України, з середньо освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі та встановлено іспитовий строк на два роки.
Відповідно до ст.76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано в період іспитового строку: не виїжати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9230 гривень матеріальної шкоди та 35 000 гривень моральної шкоди.
Речовий доказ по справі автомобіль «Део Ланос » реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 залишено законному володільцю.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 21.07.2013 року біля 07 год. 30 хв. на автодорозі Татарів - Камянець - Подільськ в м. Городенка куруючи автомобілем «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_1 в напрямку з с. Чернятин до центральної частини міста Городенки порушив ПДР України, а саме не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу в момент виявлення небезпеки для руху, своєчасно не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку до нього, біля умовної осьової лінії та створював небезпеку для руху водіїв, в результаті чого ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року від отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно - мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, в м'які тканини голови, яка ускладнилась набряком та стисненням головного мозку.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу, вважає вирок суду незаконним та просив його скасувати і ухвалити новий вирок, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення;
- обвинувачений ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг та поданого заперечення, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тобто є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, ґрунтується на належно зібраних і досліджених по справі достовірних доказах яким надано правильну правову оцінку.
Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 надто м'яке покарання, яке суперечить тяжкості скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 12 КК України.
Однак, на думку колегії суддів призначаючи покарання засудженому суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який є тяжким, особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
При цьому, як вбачається з вироку судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу обвинуваченого який вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с. 113), являється пенсіонером та інвалідом ІІІ групи (а.с.117), позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.116), одружений, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 114-115), під час події сам викликав швидку допомогу та дочекавшись працівників ДАІ сприяв розслідуванню справи та надав посильну допомогу ОСОБА_5
Також судом визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 в силу ст. 66 КК України, а саме щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Виходячи з наведеного колегією суддів вважає, що суд оцінивши зібрані докази в сукупності, давши їм належну правову оцінну прийшов до обґрунтованого висновку, щодо можливості застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому судом правильно встановлено обвинуваченому іспитовий строк та покладено на нього обов'язки передбачені п.2,3 ч.1 ст. 76 КК України.
Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, суд належним чином мотивував свої висновки в частині призначення покарання обвинуваченому, а тому доводи прокурора є безпідставними та не обґрунтованими і спростовуються доказами наведеними у вироку суду.
Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З приводу доводів апеляційної скарги обвинуваченого в частині неправильного вирішення цивільного позову, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, тому що наведені мотиви у вироку суду з приводу цивільного позову є переконливими та достатньо мотивованими.
Судом вирішено цивільний позов виходячи з вимог ст.127 п.2 КПК України згідно якого шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
При цьому судом враховано всі обставини справи та визначено в розумних межах розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 418,419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ст.286 ч.2 КК України - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: Є.В.Хруняк
Б.М. Томенчук
Згідно з оригіналом:
Суддя Т.Д. Фіцак