Справа № 466/5529/13 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 22-ц/783/854/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 79
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді - Шандра М.М.
суддів - Струс Л.Б., Монастирецького Д.І.
з участю секретаря Бадівської О.О.
та з участю представника відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Івануси Л.В. та заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд із скаргою на дії державного виконавця. Заявою від 25.11.2013 року вимоги до скарги доповнила та просила визнати дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Івануси Л.В. при вчиненні виконавчих дій і внесених виконавчих документів неправомірними, а саме: щодо неналежного повідомлення про винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2013 року ВП №37971095, щодо Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2013 року, складанні Акту опису й арешту майна від 25 червня 2013 року, винесенні Постанови про призначення експерта, суб»єкта оціночної діяльності - суб»єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 18.07.2013 року. Визнати дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р. при прийнятті до виконання виконавчого провадження ВП №37971095 неправомірними, зобов»язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р. належним чином надіслати скаржниці постанову про відкриття виконавчого провадження та скасувати всі виконавчі документи, прийняті після 18.05.2013 року.
Оскаржуваною ухвалою скаргу задоволено частково. Визнано дії старшого державного виконавця відділу Шевченківського ДВС Львівського МУЮ Івануси Л.В. щодо неналежного повідомлення про винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2013 ВП №37971095 неправомірними. В іншій частині вимог залишено скаргу без задоволення.
Ухвалу суду оскаржили ОСОБА_3 та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.
ОСОБА_3 вважає, що судом першої інстанції не до кінця з'ясовано всі обставини справи, а тому просить змінити ухвалу від 27 листопада 2013 року, задовольнивши всі вимоги скаржника, посилаючись на те, що судом не було взято до уваги всі порушення, які вплинули на її права. В апеляційній скарзі зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була відправлена лише 29 травня 2013 року, проте термін добровільного виконання було встановлено до 24 травня 2013 року. З урахуванням наведеного, не маючи підтвердження про отримання Постанови від 18.05.2013 року державний виконавець Шевченківського ДВС безпідставно виніс 12.06.2013 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 25.06.2013 року склав акт опису й арешту майна. Заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р. приймаючи до виконання виконавче провадження, повинен був перевірити всі документи, які є у виконавчому провадженні, проаналізувати їх , і у разі невідповідності закону вжити необхідних заходів.
В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області просить ухвалу суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ щодо неналежного повідомлення про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2013 року ВП №37971095 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити повністю.
Свої вимоги мотивує тим, що при вирішенні даного питання суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, у зв'язку з чим зроблено хибний висновок про неправомірність дій старшого державного виконавця. Зазначає, що державним виконавцем були виконані вимоги ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» та надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику, проте останній не був із нею ознайомлений з незалежних від державного виконавця обставин.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).
Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Матеріалами справи та судом встановлено, що на виконанні державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 37971095 про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 547659 грн. 88 коп.
18.05.2013 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Іванусою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37971095 та надано боржнику можливість самостійно виконати виконавчий документ до 24 травня 2013 року, про що письмово повідомити протягом трьох робочих днів державного виконавця /а.с. 11/.
Відповідно до ч.5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно долученого до матеріалів справи копії конверта про скерування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2013 року, така направлена боржнику лише 29.05.2013 року і за закінченням терміну зберігання, вказаний конверт 01.07.2013 року повернутий на адресу відправника /а.с.73/.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій старшого державного виконавця Відділу Шевченківського ДВС ЛМУЮ щодо неналежного повідомлення боржника про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2013 р. ВП №37971095.
Відтак спростованими вважає колегія суддів мотиви апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про виконання вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до ч.1 ст. 11 згаданого Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
12 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову ВП №37971095 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить їй.
Виносячи дану постанову, старший державний виконавець виходила з того, що на час винесення даної постанови, рішення /виконавчий документ/ боржником не виконано, відповідного документального підтвердження виконання рішення /виконавчого документа/ державному виконавцеві не надано, а томі слід розпочати примусове виконання такого.
Відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
З наведеного вище вбачається, що державним виконавцем з метою забезпечення реального виконання рішення було накладено арешт на майно боржника в спосіб та порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Будь-яких порушень вказаного Закону державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Тому мотиви апеляційної скарги, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з підстав не надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження висновків колегія суддів вважає безпідставними та такими, що висновків суду не спростовують, оскільки арешт майна боржника не відноситься до примусових заходів виконання рішення суду, а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду.
З аналогічних підстав не може бути скасований акт опису та арешту майна від 25 червня 2013 року та постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 18 липня 2013 року, складених у відповідності до вимог чинного Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи обставини викладені вище, суд дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець при винесенні 12 червня 2013 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складанні 25 червня 2013 року Акту опису й арешту майна та при винесенні 18 липня 2013 року постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Доводи апеляційної скарги про те, що приймаючи до виконання виконавче провадження, заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області повинен був перевірити всі документи, які є у виконавчому провадженні, проаналізувати їх, і у разі невідповідності закону вжити необхідних заходів, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду.
Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ та заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області є вірним, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення оскаржуваної ухвали без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий М.М.Шандра
Судді: Л.Б.Струс
Д.І.Монастирецький