Справа № 2/ 257/1208/14

257/2904/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Київський районний суд м. Донецька у складі

головуючого судді Бурлаченко О.О.

при секретарі Шалесній Е.О.

розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину і виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просив виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 визнати за ним в порядку спадкування право власності на цю квартиру, мотивуючи тим, що спадкодавець ОСОБА_4 не залишив оригінал правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно, тому позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва на право власності на спадкове майно.

Зустрічний позов позивач та його представник не визнали, вважають що ОСОБА_3 хоча і вселилася в спірну квартиру, однак не набула права власності на спадкове майно.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнали, підтримали зустрічні позовні вимоги, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 вселилася до спадкової квартири за згодою спадкодавця в якості його дружини, однак шлюб вони не укладали. Через те, що ОСОБА_3 робила в спірній квартирі поточні ремонти та начебто доглядала за спадкодавцем, вважає, що набула право власності на половину спірної квартири на підставі ст.ст. 60, 70, 74 СК України.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала первісний позов, не визнала зустрічний та пояснила, що відмовилась від спадщини на користь свого брата ОСОБА_1.

Суд, дослідивши обставини та матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4, який позивачу доводиться батьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після нього відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Позивач звернувся до нотаріуса у додатковий строк, призначений рішенням Київського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2012 року для прийняття спадщини, однак нотаріусом йому було письмово відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на спадкове майно через те, що спадкодавець не зберіг оригінал право установчого документу на спадкову квартиру. Однак позивачем суду надана нотаріально завірена копія цього документу - договору міни від 1.08.1996 року за №3036.

Другий спадкоємець за законом ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки спадщини на користь свого брата ОСОБА_1.

Щодо зустрічного позову - судом встановлено, що ОСОБА_3 вселилася в спірну квартиру з дозволу спадкодавця ОСОБА_4. Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2009 року встановлено факт проживання спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 1999 року однією сім'єю. Фактично за цією фактовою справою стояв спір про право, однак рішення суду не оскаржувалось і набуло чинності.

Суд вважає, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник помилково вважають, що ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру на підставі вимог ст.ст. 60, 70, 74 СК України, оскільки в цьому законі йдеться про сумісне право на майно, набуте подружжям в період шлюбу. Однак судом встановлено, що ОСОБА_3 ніякої участі в набутті спірної квартири не приймала, до її вселення зазначена квартира належала спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідно до вимог ст.1264 ЦК України ОСОБА_3 може бути спадкоємцем лише 4 черги, в той час як діти спадкодавця на підставі вимог ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги.

Ті факти, на які посилається ОСОБА_3, не надають їй право власності на спадкову квартиру, а якщо вона понесла витрати, пов'язані з спадковим майном, вона має право відшкодувати їх в судовому порядку, про що суд роз'яснив учасникам процесу, однак таких позовних вимог ОСОБА_3 суду не заявила.

Суд вважає, що ОСОБА_3 не набула право власності на спірну квартиру, її проживання в квартирі, яка є власністю іншої особи перешкоджає здійсненню права власності позивачем. В теперішній час ОСОБА_3 займає спірну квартиру безпідставно та самоправно, а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 391, 392, 1261, 1264, 1268, 1270,1299 ЦК України, ст.ст. 60, 70, 74 СК України, ст. 116 ч.3 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв. метрів.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншої житлової площі.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в 10 денний строк після отримання повного мотивованого рішення, до апеляційної інстанції через районний суд.

Суддя: